Донеччина — це значно більше, ніж промисловий центр чи безкрайній теплий степ. Це земля з глибоким культурним корінням, яка подарувала Україні та світові людей із неймовірною силою духу, тонким світовідчуттям та безкомпромісною любов’ю до рідного слова. Ці люди змінювали та змінюють хід історії, збагачують світову культуру і сьогодні є символами незламності українського духу. Сьогодні ми знайомимо читачів з однією з таких особистостей.
7 листопада 2026 року виповнюється 114 років від дня народження Дмитра Варламовича Кислиці (Ієвлєва) - доктора філології, редактора газети «Нові дні», автора мемуарів «Світе ясний», в яких описано село Сонцівку, річку Вовчу, довоєнну Донеччину. Він же є автором багаточислених публікацій в україномовній пресі Канади і США.
Дмитро Варламович народився 7 листопада 1912 в селі Сонцівка Покровского району. Рід Кислиць походить з казачої старшини. Кислиці не прагнули до багатства, вважаючи найвищим благом служіння своєму народу. Найпочесніше місце у будинку займав «Кобзар» Tapaca Шевченка.
У 1938 році Дмитро Кислиця закінчив Київський педагогічний інститут, після чого вчителював. Від 1940 року він працював у Львівському університеті, а під час німецько-радянської війни – в міській управі Києва, з 1942 року – інспектором районного відділу освіти в Кам’янці-Подільському.
У 1943 році він повернувся до Львова. Зрештою, у 1947 році Дмитро Кислиця емігрував до Канади. Там у 1966 році він здобув докторський ступінь в Оттавському університеті. Був професором славістики Торонтського, Оттавського, а після переїзду до США – Оклендського університетів, викладав російську та чеську мови в Канадській школі чужоземних мов та завідував її науковою частиною.
У 1970-1976 роках Дмитро Кислиця працював редактором газет «Слово» та «Наш вік», журналу «Нові дні», а згодом став головним редактором і диктором Української секції радіо «Голос Канади».
Дмитро Кислиця переклав із російської мови «Спогади» генерала Петра Григоренка (побачили світ у 1984 році в Детройті). У 1987 році в Оттаві він видав власні спогади «Світе ясний», в яких детально згадуються події радянського довоєнного періоду, примусової колективізації, Голодомору, німецької окупації та повоєнних репресій на сході України. Ці спогади є важливим історичним его-документом, який історики використовують для дослідження повсякденного життя українців під час нацистської окупації та сталінізму. Книга є цінною частиною спадщини української діаспори, що зберігає пам’ять про справжню історію українського Сходу.
В своїй науковій діяльності Дмитро Кислиця досліджував проблеми лінгвістики та граматики української мови, творчість українських письменників Канади. Разом із Юрієм Шерехом (Шевельовим) написав підручник «Граматика української мови», який у 1947 році вперше було видано в Мюнхені. Його розширений і доповнений варіант (перше видання в двох частинах побачило світ у 1965 році в Торонто, а загалом здійснено десять перевидань) донині використовують в українознавчих школах США та Канади.