На Донеччині провели розширене засідання обласного комітету доступності
4 тижні тому
🔷Важливо не змінювати стиль спілкування з людиною лише через те, що вона має інвалідність. У центрі уваги — особистість, а не особливості її тіла. Ветеран чи ветеранка з інвалідністю насамперед залишаються собою — з унікальним досвідом, почуттями, почуттям гумору та власною гідністю. Звертайтесь до них так, як звернулися б до будь-кого іншого в подібній ситуації — щиро, відкрито й з повагою.
🔷Бути собою — найкращий підхід
Залишайтеся природними. Якщо у вас заведено тиснути руку при знайомстві — зробіть це й з людиною з інвалідністю. Це доречно навіть тоді, коли співрозмовнику важко рухати рукою або він користується протезом.
🔷Звертайте увагу на індивідуальні особливості
Звісно, є ситуації, коли комунікація потребує адаптації. Наприклад, людині з посткомоційним синдромом, яка має проблеми зі слухом, варто говорити голосніше.
🔷Підлаштуйтеся фізично — не зверхньо, а з повагою
Якщо можливо, розташуйтеся так, щоб ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника. Пам’ятайте: крісло колісне — частина особистого простору, не спирайтеся на нього.
🔷Питайте — це завжди доречно
Не бійтеся запитати: «Як тобі зручно?», «Чи можу я допомогти? Як саме?».
Людина найкраще знає свої потреби. Якщо вона відмовляється від допомоги — приймайте і поважайте це.
🔷Терпіння і щирість — ключ до діалогу
У спілкуванні з людьми, які мають порушення мовлення, дайте їм більше часу. Покажіть щиру зацікавленість — це може мотивувати продовжити розмову. Якщо це близька вам людина, запропонуйте використання додатку TippyTalk — він допомагає людям з порушеннями мовлення краще висловлювати свої думки.
❌Не нав’язуйте надмірну увагу
Не кожна людина з інвалідністю потребує додаткової уваги. Не допомагайте без запиту — це може порушити межі й зачепити гідність. Запропонуйте — і зачекайте відповіді.
🔷Поважайте гумор — як спосіб самовираження
Ветеран чи ветеранка можуть жартома розповідати історії про свій досвід, навіть травми. Не реагуйте надміру емоційно або з жалістю — це може лише віддалити. Можливо, це спосіб налагодити контакт і показати вам довіру.
🔷Співчуття — це нормально. А от жалість принижує. Краще підтримайте, дайте відчути рівність і допоможіть рухатися далі. Уникайте знецінливих фраз на кшталт «Ах ти ж бідненький/бідненька» — вони не несуть нічого корисного та змістовного.
Підготовлено за матеріалами з «Довідника безбар'єрності» – ініціативи й флагманського проєкту першої леді Олени Зеленської.
За матеріалами Мінветеранів