Великдень – одне з найвеличніших і найбільш загадкових християнських свят. Найвеличніше, бо кодує в собі одвічну мрію людства – подолати смерть. А ще символізує нині духовну радість єднання із живим Богом. Найбільш загадкове, бо оповите як релігійними обрядами, так і народними традиціями, що робить світлий день Воскресіння Христового особливим.
Підготовку до свята розпочинають заздалегідь. За сім тижнів до Великодня починається Великий піст, який християни сприймають як визначену Богом щорічну десятину, покликану через обмеження в розвагах і веселощах очистити душу від усілякої скверни.
За тиждень до Воскресіння Ісуса Христа святкують Вербну (Квітну) неділю на згадку про урочистий вхід Спасителя в Єрусалим на добровільне страждання. У цей день віряни, виходячи з храмів, освяченими гілочками верби торкаються своїх рідних і знайомих, промовляючи: «Не я б'ю – верба б'є. За тиждень – Великдень».
А далі починається Страсний тиждень, який веде християн усього світу до радості свята над святами. Особливими народними сподіваннями оповитий Чистий четвер. Із погляду релігійного – це день спогадів про Тайну вечерю, молитву Ісуса в саду Гетсиманському й зраду його Юдою. За народними звичаями, – це символ очищення душі і тіла. Найскорботніший день Страсного тижня – Велика п'ятниця, бо йдеться про хресні муки Ісуса і його смерть. У цей день віряни каються у своїх гріхах, аби жертовність Христа не була даремною.
А ще в п'ятницю печуть паски. В українських господинь було дві форми святкової випічки: кругла як символ вічності й висока як символ родючості. Сьогодні існує низка різних рецептів паски. Причому кожен куточок України має свої секрети, які й вирізняють його з-поміж інших у культурно-історичному просторі.
Серед закарпатської несолодкої паски, декоративних зайчиків тернопільських господинь, подільської бабки, галицьких великодніх випікусиків, стриманої скромності поліської випічки й одеських розкішних пасок із «золотими злитками» красуються й донецькі сирні пасочки.
На Донеччині паска має символічне значення: формується у вигляді піраміди, що нагадує гроб Господній, підкреслюючи глибину духовних переконань донеччан. У Велику суботу в храмах згадують про перебування Ісуса Христа в гробі. А ще в цей день фарбують яйця на згадку про те, як біле яйце почервоніло в руці Марії Магдалини, аби довести римському імператору, що Христос справді воскрес.
Головний момент святкування – ніч із суботи на неділю. Величальна служба в храмах, освячення пасхальних кошиків, що символізують жертвоприношення, неймовірні мелодії церковних дзвонів, що сповіщають усьому світу радісну новину. І особливий світанок, коли з'являється сонечко, яке ніби «христосується» з вірянами, переливаючись дивокольорами: голубим, рожевим, малиновим, червоним. Дуже важливо у Великодню неділю не забути подивитися на сонячні переливи. І тоді ввесь рік буде вдалий. А ще спільна сімейна трапеза, обмін крашанками. Можливо, святі отці не завжди схвалюють присутність народних вірувань у ці знакові дні. Але для кожного з нас вони є найкращими спогадами дитинства про чудове свято, що дарує Віру, Надію, Любов.
Під час російської агресії проти України Воскресіння Христове не перестає бути духовною глибиною, яку важко осмислити сповна. Адже сьогодні Син Божий іде разом з українським народом важкими стежками війни, роблячи дива, про які розповідають наші захисники.
Цьогоріч зійшлися два цикли обчислення дати Великодня. Віряни східного і західного обрядів святкуватимуть Воскресіння Христа разом. А це означає, що 20 квітня попри виття сирен і звуки ворожих снарядів у всіх храмах України лунатимуть спільно радісні слова «Христос воскрес! Воістину воскрес!» Лунатиме й спільна молитва-прохання до воскреслого Ісуса про переможний мир в Україні.