Солдат Олександр Федоров на псевдо «Либідь» поліг 13 лютого 2024 року на околиці міста Бахмут. Під час бойового виходу загинув від скиду ворожого дрона. Захиснику тепер назавжди 47.
Олександр народився в місті Чистякове. Навчався у ПТУ №86 міста Сніжне, де отримав професію електрослюсаря. З 17 років працював на шахті «Зоря». У 2000-му переїхав з дружиною в Київ, а у 2008 році здійснив свою мрію: придбав землю в селі Скребиші під столицею і збудував своїми руками «маєточок» для своєї сімʼї, де він і проживав до кінця свого життя, куди хотів і мріяв повертатися. Перші 10 років в Києві працював найманим працівником за професією електромонтажник. Доклав свою руку до створення ілюмінації на памʼятнику Архангелу Міхаїлу на Майдані Незалежності, освітлення трапезної і дзвіниці Києво-Печерської лаври, тощо. Був співвласником компанії з електромонтажу, яку заснував з найкращим другом. Він «створював» все життя світло і тепло для сотень домогосподарств і підприємств. Мав золоті руки і міг зробити все, що завгодно. Найприємнішим хобі для нього було покращення свого маєточка.
У перший день повномасштабної війни чоловік пішов добровольцем на фронт. Воював у лавах 132-го батальйону 114-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Тричі був відряджений на Бахмутський напрямок, за що отримав відзнаку «За оборону Бахмута».
«Ти був настільки прекрасною людиною, що біль твоєї втрати у кожного з нас не зникне ніколи. Я хотіла б, щоб ти став старим дідом і сидів влітку на подвірʼї свого великого дому і бавив онуків, розказуючи їм історії. Я мріяла про ще один будь-чий день народження, коли вся сімʼя зібралась би на святкування, як раніше. Це була моє єдина мрія і вона вже не здійсниться без тебе», – написала рідна племінниця та похресниця загиблого Олена Федорова.
Поховали Олександра в селі Скребиші на Київщині.
У нього залишились дружина Марина, син Ігор, донька Карина, батьки та старший брат.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.