портал в режимі тестування та наповнення
0-800-507-506, 0954633565
Гаряча лінія
  • A-
    A+
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів

Загальнонаціональна хвилина мовчання

Опубліковано 15 квітня 2024 року, 09:00

Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.

Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують загиблих захисників з Донеччини.

29 квітня 2022 року під час оборони заводу «Азовсталь» загинув 51-річний захисник Маріуполя Сергій Мордік, позивний Шахтар.  Автомобіль забезпечення, в якому він їхав із побратимами, було підірвано. Військовий помер від важкого поранення і крововтрати. 

Сергій – уродженець селища Олександрівка. Здобув технічну освіту в місті Донецьк, де залишився жити. Одружився, виховував доньок. Працював шахтарем. Цікавився історією, міфологією, астрономією, найулюбленішим хобі було досліджувати зоряне небо з телескопу. У 2014 році з родиною переїхав до Маріуполя. 

У 2017 році чоловік пішов служити за контрактом до Окремого загону спецпризначення НГУ «Азов». Був кулеметником. Брав участь в АТО/ООС. З перших днів повномасштабної війни боронив місто Маріуполь. Разом із ним місто обороняла і його дружина, яка після виходу українських воїнів з «Азовсталі» на 4 місяці потрапила до російського полону.

«Я пишаюсь своїм батьком. Він  – справжній Герой для нашої сім'ї та України. Він був людиною з добрим серцем, завжди приходив на поміч, ніколи нікого не залишав в біді. Мій батько – це справжній приклад мужності та стійкості. Він ніс в собі стільки любові до України, тому не вагався, коли в наш дім прийшла війна, а став на захист нашої Батьківщини і віддав за неї найбільшу цінність – своє життя», – зазначила Владислава Мордік.

Посмертно солдат Мордік  нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Тіло воїна кремували на Байковому кладовищі в Києві.

У Сергія залишилися дружина Альона, доньки Владислава та Крістіна.

З 24 лютого росіяни вбили 1916 мирних жителів Донеччини, поранили ще 4803. Кількість жертв у Маріуполі та Волновасі наразі достеменно невідома.

Пам’ятаймо!