53-річна Олена Кісіль – з Лимана. Разом із родиною жила у приватному будинку. Від ворожих обстрілів ховались у погребі на подвір’ї.
24 травня 2022 року дві російські ракети поцілили саме у нього. Олена, її чоловік Анатолій, невістка Вікторія, онуки Людмила, Олена, Катерина та Олександр загинули. Син Євген, який поїхав заряджати телефон, – того дня вижив. Утім у вересні він підірвався на міні у місцевому лісі, куди поїхав по дрова.
Олена Кісіль народилася у Смирнівці, що на Харківщині. У 16 років втратила матір, її виховували бабуся та батько. Коли навчалася у медичному училищі, познайомилася зі своїм чоловіком Анатолієм. Згодом одружилися та оселилися в селі Добровілля Харківської області. У подружжя народився син Євген. У рідному селі жінка працювала медсестрою амбулаторії. Після того, як її закрили, родина Кісіль переїхала до Лимана.
«У селі було важко жити. Амбулаторію закрили, довелось шукати нову роботу. У 2007 році тітка влаштувалася медсестрою на санпропускник в Лиманську центральну районну лікарню», – розповіла племінниця Христина.
Колеги поважали Олену Іванівну, вона була безвідмовною і завжди приходила на допомогу.
«Коли у мене хворіла дитина, я зверталась до тітки, вона приходила додому, робила уколи. Це була дуже добра, а ще – весела людина. Ми святкували разом всі свята, ходили один до одного в гості».
Олена Іванівна займалася також садівництвом: вирощувала фруктові дерева та квіти. Без роботи на землі жінка, яка виросла та багато років провела у селі, не могла. Тож купили з чоловіком приватний будинок із ділянкою, щоб було де вирощувати рослини.
«Коли народилася перша онука, тітка говорила своїй сестрі, що хоче посадити великий сад – щоби були фрукти для онуків, – розповіла племінниця Христина. – Вона казала: «онуки будуть рости, а я їх вчитиму доглядати за деревами…»
В Олени Іванівни залишилися онука Діана, сестра Інна, племінниця Христина.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал: вбиті росією вшановують пам’ять убитих росіянами жителів Донеччини.