16-річна Єлизавета Невара померла пізно ввечері 4 травня 2023 року в лікарні Дніпра. Майже тиждень медики боролися за життя дівчини, яка отримала важкі опіки внаслідок російських обстрілів селища Малотаранівка Краматорського району. Утім її серце зупинилося.
Вранці 29 квітня ворог атакував Краматорськ та навколишні населені пункти дронами. Через обстріл загорілися два приватні будинки і господарське приміщення. На місці обстрілу рятувальники знайшли Лізу та її матір…
Єлизавета Невара народилася на Донеччині 15 липня 2006 року. Навчалася у Краматорській школі №10. Любила співати і танцювати під різну музику. Займалась малюванням. Пізніше – ходила в танцювальну групу.
«Капризна була дівчинка, татко її дуже балував. До школи я її сильно опікав. Майже весь час зі мною була. Мама поралась біля своїх батьків, які мали проблеми зі здоров’ям, а я проводив час із Лізою. Годував, спати вкладав, гуляв. Їй десь пів року було, як почали залишати її на мене. Батьки не непокоїлись, знали, що з Лізою все буде добре», – розповів брат Владислав Невара.
У школі Ліза була відмінницею. Перша вчителька Ганна Карватська згадує свою ученицю як добру, сором’язливу, старанну, відповідальну та виховану дитину, яка завжди була готова прийти на допомогу.
«Не дивлячись на свою сором'язливість, завжди брала участь у позакласних заходах: співала, танцювала, брала участь у спортивних змаганнях. Завжди намагалась бути у колективі з друзями. Відвідувала з класом різні екскурсії», – говорить Ганна Карватська.
У 2014 році родина виїздила з Краматорська до дідуся в Костянтинівку. Владислав згадує, що сестра боялась війни. Дівчина відчувала небезпеку та те, що поряд щось відбувається. Невдовзі родина повернулась додому.
Ліза товаришувала з однокласниками. Мала кілька найкращих подружок.
«Ліза була позитивна, добра, розумна і чутлива. Полюбляла займатися боксом та танцями. До людей ставилась позитивно, нікого не ображала. Дуже полюбляла свою родину. Ліза мені завжди допомагала з домашнім завданням, а іноді я їй», – згадує інша подруга Лізи, Маргарита. Дівчата потоваришували у старшій школі.
Класна керівниця дівчини з 6 по 10 клас Лариса Костенюк говорить, що дівчина дуже відповідально ставилась до будь-яких задач, на неї можна було покластись. Вчителька садила за парту до Лізи слабших учнів, щоб дівчинка їх підтягувала.
«В 10 класі особливу зацікавленість Ліза проявляла до англійської мови, громадянської освіти, біології, географії, фізики, хімії, інформатики, захисту Вітчизни. Дуже гарно малювала плакати для шкільних та класних заходів. Формувала ідею в малюнок, це був її коник», – розповідає Лариса Костенюк.
Після початку повномасштабного вторгнення Владислав Невара разом зі своєю родиною виїхав до Луцька.
«Через кілька місяців переконав маму з сестрою теж покинути Краматорськ. Татко виїхав із Лізою в Черкаську область. Там батько працював фельдшером у селі Скориківка. Дали будинок, вони прожили якийсь час. Ліза зустріла свої 16 років. Мама приїхала в Луцьк, її забрали сюди, а тато вчився у Києві. У Луцьку пробули якись час та повернулись до Краматорська вирішувати питання з майбутнім Лізи», – говорить Владислав Невара.
Ліза планувала здобувати фах фармацевтки у Луцьку. Це рішення ухвалили на сімейній нараді, аби дівчина могла жити ближче до брата, який міг допомагати та підтримувати сестру.
8 березня 2023 року Єлизавета втратила батька – Джона Невару. Він був знаним лікарем-отоларингологом у Краматорську. Після його смерті сім’я повернулася на Донеччину.
У Єлизавети залишилися старший брат з родиною та тітки.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал: вбиті росією згадують убитих росіянами жителів Донеччини.