22 березня 2022 року в Маріуполі загинув 60-річний Степан Снежко. Степан разом з дружиною Тетяною жив на 10 поверсі будинку по вулиці Куїнджі, 146. Через стан здоров'я чоловіку було важко пересуватися самостійно.
17 березня їх будинок вперше зазнав обстрілу з танка. Тоді загинули троє людей, багато квартир, включаючи й помешкання Сніжків, були пошкоджені. Тетяна, незважаючи на небезпеку, залишилася з чоловіком, піклуючись про нього.
18 березня, після чергового обстрілу, на 12 поверсі сталася пожежа. Подружжя, рятуючись, вирішило спускатися сходами. Степан благав Тетяну спустися до підвалу, але дружина не покидала його. Неймовірними зусиллями Тетяні вдалося спустити Степана через завали по сходах на 8 поверх на кріслі з коліщатками. Там згодом і знайшли тіло Степана. Дістати тіло вдалось тільки 21 травня.
«Весь час мати казала про себе і батька «ми», «нас», «нам» – у множині. А в останній смс, яка дійшла до брата о 5 ранку 22 березня, мати вже писала, що сподівається, що їй хтось допоможе вранці, якщо вона буде жива. Тому ми вважаємо, що на той час батька вже не стало», – сказав В’ячеслав.
Дружина Тетяна також загинула. Де поховане подружжя – рідні не знають.
Степан Снежко народився у Маріуполі. Працював на металургійному комбінаті Ілліча машиністом тепловоза. Останні роки був головою ОСББ. Мав відзнаку Почесного донора України.
«Батько був яскравим, харизматичним. Компанійський, щирий, відвертий, з гарним почуттям гумору. Чудово грав на гітарі. Мав золоті руки. Відновив підвал у будинку, утеплив його, зробив лавки та стіл. Взимку там збиралися чоловіки із сусідніх будинків і грали в доміно, нарди… Саме завдяки цьому підвалові врятувалося багато людей», – розповів син.
У Степана Снежка залишились двоє синів і троє онуків.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал: вбиті росією вшановують пам’ять убитих росіянами жителів Донеччини.