7 вересня 2022 року в Слов’янську загинув Володимир Буря. Російська ракета поцілила в у триповерховий будинок на вулиці Торській, у результаті чого обвалився підіʼзд. Під завалами опинилося троє людей, серед них і Володимир. Йому було 58 років.
Володимир народився у селі Онок Закарпатської області. Закінчив вісім класів у Виноградівській середній школі, а потім і медичне училище в Хусті. Служив в армії. Згодом навчався на педіатричному факультеті Запорізького медінституту.
Проходив інтернатуру в Слов'янську. Спершу обіймав посаду лікаря-ординатора, а потім працював завідувачем відділення реанімації й інтенсивної терапії. Був обласним дитячим реаніматологом-анестезілогом. Стаж його роботи становив майже 30 років.
«Робота була йому також замість хобі. Він, можна сказати, жив на робочому місці. Був безвідмовним. Йому могли подзвонити з будь-якого міста, з області, і він всім допомагав. Безкомпромісний, прямолінійний, відвертий і справедливий. Він завжди казав правду, висловлював свою думку, не зважаючи на ранги», – сказав колега Валерій Світличний.
«Багато років ми працювали разом, дослухаючись одне до одного. Були єдиною командою… Не уявляю дитячу лікарню без цього прекрасного лікаря, друга. Дуже боляче…», – додала колега Людмила Адаричева.
Після початку повномасштабної війни Володимир покинув Слов’янськ, а напередодні трагедії приїхав додому по речі. Ракета російської армії влучила у будинок, де він мешкав.
За мужність і бездоганне ставлення до лікарської справи під час АТО у 2014 році Володимира Бурю нагородили Подякою Міністерства охорони здоров’я та особистим подарунком від міністра внутрішніх справ.
Указом президента України посмертно він був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
У Володимира Бурі залишилися дружина, двоє синів та брати.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал: вбиті росією вшановують пам’ять убитих росіянами мешканців Донеччини.