Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.
Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами жителів Донеччини.
15 вересня 2022 року в селищі Піщане в Маріуполі сусіди знайшли тіло 72-річного Віктора Лялька. За майже пів року до цього на його очах загинула дружина. Через втрату й усе пережите в нього почалася депресія, був ПТСР.
«Спочатку батько тримався. Ми змогли передати йому ліки. Та з часом ставало дедалі гірше. Він прожив 5,5 місяців після загибелі коханої дружини. Умови були жахливими: без електрики, газу, водопостачання. Йому було одиноко й сумно. Не рятували навіть книги, яких в будинку завжди було в надлишку. Їжі нормальної не було. Зате алкоголю в Маріуполь привезли багато й він почав ним загоювати душевні рани. Тато мав гроші. Одного дня його сильно побили. В будинку все перевернули. Коли його знайшли сусіди, на тілі не було живого місця. До психологічного болю додався фізичний. Він відмовлявся від їжі, яку приносили сусіди… Помер на порозі свого дому», – розповіла донька загиблого, Оксана.
Віктор був родом із Маріуполя. Мріяв стати пілотом, як і його батько, але доля склалась інакше. Віктор працював технологом на мʼясокомбінаті. Останнім часом був на пенсії. Разом із дружиною ходив на компʼютерні курси, опанував інтернет, багато читав. Сім’я мріяла подорожувати. Перед повномасштабною війною зробили закордонні паспорти. Олена досконало знала англійську й німецьку, Віктор – англійську.
«Він носив мене на руках до школи аж до 5 класу, захищав і любив. Пам’ятаю, як у дитинстві в мене був концерт, він надував мені мʼяч і так старався, що той луснув. А коли зав’язував бантик, то порвав його. Це було дуже смішно. Тато був завжди веселим. Його енергії і запалу вистачило би на років 100 ще», – пригадала Оксана.
31 березня 2022, коли Віктор із дружиною йшли узбережжям по гуманітарну допомогу, Олена наступила на міну.
«Прийшовши до тями, тато підбіг до мами. У неї не було ніг. Їх відірвало... О 10:08 мама померла від втрати крові. Останні хвилини життя тато цілував її та розмовляв із нею», – розповіла Оксана.
Віктор завантажив тіло дружини у візочок і до самого вечора віз її додому – по піску, що провалювався під ногами. А через дві доби самотужки її поховав.
У Віктора Лялька залишилися дві доньки, син і брат.
З 24 лютого росіяни вбили 1708 мирних жителів Донеччини, поранили ще 4133. Кількість жертв у Маріуполі та Волновасі наразі достеменно невідома.
Пам’ятаймо!