Солдат Андрій Ягмурджи загинув на початку квітня 2022 року на комбінаті імені Ілліча в місті Маріуполь внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Захиснику було 43 роки.
Андрій народився та виріс у Маріуполі. Мав дві вищі освіти. У 2001 року закінчив інженерно-економічний факультет Приазовського державного технічного університету за спеціальністю «Облік і аудит». У 2014-му отримав диплом Української державної академії залізничного транспорту в місті Харків за спеціальністю «Вагони та вагонне господарство».
Багато років працював начальником бюро технічної діагностики вагонів і цистерн ТОВ «СЕРЕП». Часто бував у відрядженнях у Казахстані та Узбекистані. Там навчився смачно готувати плов та інші страви. Напередодні повномасштабного вторгнення працював інженером у будівельній фірмі. Любив читати історичні книжки. Також англійською читав інженерну літературу. Був грамотною, начитаною, неконфліктною людиною. Любив, коли вдома збиралися друзі. Обожнював готувати і пригощати.
«Батько був світлою людиною і дуже мене любив. Він кайфував від батьківства. Разом ми проводили багато часу. Тато був веселий. Наш гумор схожий, тому ми завжди розуміли одне одного. Також він любив бути на природі. Останні декілька років разом із однодумцями ходив у походи по наших районах біля моря. Ночував у палатці. Фотографував пейзажі. У нас була традиція: щороку ми ходили з ним на поля з колоссям. І фотографувалися. У 2025-му буде вже 8-ий рік, як я продовжую цю традицію. На жаль, останні два роки вже без батька», – розповіла донька Марія Ягмурджи.
У лютому 2022 року Андрій добровільно вступив до лав 109-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Боронив рідний Маріуполь на посаді стрільця.
«24 лютого. Останній день, коли я бачила свого батька. Я була з хрещеною. Він зайшов. Ми грали в карти з її дітьми. І він пішов зі словами, що все буде добре. 28 лютого я написала йому: «Як справи?». Він відповів: «Котику, все добре. Зв'язку не було». Це останнє повідомлення від нього», – додала Марія.
Через тиждень важких боїв у Маріуполі захисник отримав поранення руки. Його відправили до військового шпиталю в Кальміуському районі. В середині березня, після потужного обстрілу госпіталю, всі, хто там був, почали передислоковуватися на комбінат імені Ілліча. Попри поранену руку, Андрій допоміг облаштувати на новому місці польову кухню і долучився до приготування їжі. Але 2-3 квітня 2022 року, коли ворог потужно обстрілював район комбінату, захисник потрапив під мінометний обстріл і отримав поранення, несумісні з життям.
Родина та близькі змогли попрощатися з Героєм тільки 1 жовтня 2024 року. Андрія поховали на Алеї Героїв у місті Буча Київської області.
У захисника залишилися донька й тітка.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.