Солдат Геннадій Біткіне поліг 21 березня 2022 року внаслідок авіаудару по лікарні у 17-му мікрорайоні міста Маріуполь. Воїну назавжди 47 років.
Геннадій народився 9 червня 1974 року в Маріуполі. Навчався в школі №10.
«Син дуже любив читати. У нас удома була велика бібліотека, яка, нажаль, згоріла навесні 2022 року. Колекціонував марки, мав три великі альбоми. За характером був лагідним. Любив тварин, всіляку живність. Його улюблений вислів: «Не бийте мух, вони як птахи, їм теж хочеться літати». Жодної мурашки не знищив, завжди брав у руки і виносив на вулицю. Ніколи за життя не палив, не лаявся. І компанія в нього була така ж – усі хлопці грамотні, начитані», – розповіла мати Неля.
Спеціальну освіту здобув у механіко-металургійному коледжі. Працював докером в порту, на металургійному комбінаті «Азовсталь» і підприємстві «Азовське морське пароплавство».
У 2017 році Геннадій долучився до територіальної оборони міста. Прагнув навчитися тримати зброю, щоб у разі потреби стати на захист рідного Маріуполя.
«Син продовжував працювати докером, а двічі на рік по кілька тижнів виїжджав на полігон разом з іншими хлопцями з ТрО. Військкомат давав офіційне звільнення від роботи на час зборів. Йому дуже подобалася військова справа, тож, коли наприкінці 2021 року закінчився контракт, син вирішив подовжити його ще на три роки», – розповіла Неля.
З самого ранку 24 лютого 2022 року Геннадій приїхав до матері з речами та документами. Сказав, що повинен йти захищати своє місто від російських загарбників.
«Як зараз пам’ятаю його слова: «Мамо, не переймайся, це ненадовго – днів на десять». Ми навіть не обійнялися, і син побіг. Він охороняв маріупольську телевежу. Щовечора телефонував. У розмові 2 березня сказав, щоб я не хвилювалася, бо може не бути зв’язку. «Ми їх б’ємо, а вони лізуть», – це були останні слова в нашій розмові. Більше я його не чула», – поділилася мати.
Більше Неля звісток від сина не отримувала. За свідченнями, востаннє оборонця бачили 14 березня в лікарні 17-го мікрорайону, яку згодом знищила авіабомба.
«Ми шукали Гену, але безрезультатно. Я здала ДНК і чекала. У липні 2023 року мені зателефонували з одного з відділів поліції Києва, запросили до себе – стався збіг ДНК. Тіло сина було знайдено на території металургійного комбінату «Азовсталь». Судмедексперт сказав, що у сина були розтрощені всі кістки – це характерна ознака загибелі від авіаційного удару», – розповіла Неля.
Воїна кремували 30 липня 2023 року у Києві. Поки урна з прахом зберігається в колумбарії. Неля хоче після звільнення Маріуполя поховати сина в рідному місті, яке він так любив.
З рідних у Геннадія залишилися мати та племінниця
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.