Солдат Сергій Нестеренко загинув 2 вересня 2022 року у ворожому полоні у виховній колонії номер 5 у місті Кохма Івановської області РФ. Воїну назавжди 41 рік.
Сергій народився 9 червня 1981 року в Маріуполі. Після школи здобув освіту за фахом слюсаря-дробометника робітничих валків у Маріупольському вищому металургійному професійному училищі. З 1999 року працював на комбінаті імені Ілліча в цеху холодної прокатки.
«Познайомилися в їдальні цеху холодного прокату. Я туди прийшла працювати касиром. Сергій привабив мене харизмою. А ще він був добрим і веселим, ласкавим і турботливим. Ми одружилися через чотири роки після знайомства, він уже тоді служив в армії. Разом виховували моїх двох доньок. Правда, через його завантаженість на службі бачилися ми рідко», – сказала дружина Наталія.
2 вересня 2019 року Сергій підписав контракт і долучився до 56-ї окремої мотопіхотної бригади в підрозділі зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. У 2020-му був відзначений нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Сергій 15 лютого 2022 року проводжав Наталію з маріупольського вокзалу на відпочинок у Карпати. То була їхня остання зустріч. З початком повномасштабної війни підрозділ Сергія був на полігоні на околиці, а згодом перебазувався на територію заводу імені Ілліча.
«Ми періодично спілкувалися телефоном. Він не хотів, щоб я хвилювалася, і тому нічого не розповідав про те жахіття, що коїлося в нашому рідному місті. Тільки казав, що кохає, і просив за нього не хвилюватися. Навіть не сказав, щозазнав поранень обох ніг. Вже згодом з’ясувалося, що Сергій потрапив на розтяжку поблизу комбінату Ілліча. Трохи відлежався у шпиталі та знову став у стрій. Звісно, що рани не загоїлися», – розповіла Наталія.
7 квітня вона чула голос чоловіка востаннє. А вже 12 квітня Сергій потрапив у полон.
«Наприкінці травня мені надійшло сповіщення від Червоного Хреста, в якому йшлося, що чоловік знаходиться у полоні. А у серпні прийшов лист від Сергія – писав, що живий та сподівається на скору зустріч з нами», – розповіла жінка.
«Він був дуже добрим і надійним. Завжди був готовий допомогти й підтримати нас. Хоча він нам не був рідним, але став ним і довів це не словами, а справами. Як може любити батько», – сказала молодша донька Альбіна.
Тіло захисника повернули 20 квітня 2023 року. За шість днів Сергія поховали на Алеї почесних поховань Героїв Лісового кладовища в Києві.
У нього залишилися дружина та дві доньки.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.