Старший лейтенант Андрій Громаков на псевдо Гром загинув 11 березня 2022 року в Маріуполі внаслідок влучання ворожого танкового снаряда біля похоронного будинку. Воїну було 44 роки.
Андрій народився 20 квітня 1977 року в Харцизьку на Донеччині. Після школи вступив до Харківського національного військового університету на факультет зенітних ракетних військ, де опанував управління зенітним ракетним комплексом «Бук». Потім була служба в армії, якій Андрій віддав 10 років свого життя. Жив із родиною в Маріуполі. У 2005-му перевівся до поліції, де працював до 2019 року.
Після виходу на пенсію став механіком на СТО.
Дуже любив готувати, віддавав перевагу важкій музиці, грав у баскетбол та захоплювався культурою американських маслкарів. Андрій був дуже доброю людиною, відданою своїй країні.
«Мій батько вмів бути опорою для мене. Він навчив готувати. Я досі згадую, як ми готували разом вечері, а після цього ходили зустрічати маму з роботи разом із нашим французьким бульдогом. Тато навчив мене паяти шнури для електрогітари, чинити опір та захищати себе. При цьому він був найсвітлішою людиною у моєму житті. Ми дуже любили наше Азовське море, влітку влаштовували там шашлики. Він був люблячим батьком, який завжди підтримував мої хобі та допомагав мені реалізовуватись», – розповіла донька Софія.
28 лютого Андрій Громаков приєднався до лав територіальної оборони Маріуполя.
«11 березня був останнім днем його життя та останнім днем, коли я бачила татка. Він привіз нам воду та продукти з нашої квартири у місце, де я з мамою перебувала. Разом із дружиною татового командира, її дитиною та племінницею ми з мамою змогли виїхати з окупації 18 березня, – поділилася Софія. – Про батькову смерть мені повідомив мій друг, коли ми вже були у Польщі. Я отримала повідомлення о 7 ранку з таким текстом: «Загинув на похоронному будинку 11.03.2022 від прямого влучення танкового снаряда».
До осені 2024 року рідні шукали тіло оборонця Маріуполя. На 18-річчя Софії зателефонували з поліції та повідомили про збіг ДНК. Прощання з Андрієм Громаковим відбулося в Києві у жовтні 2024 року.
Воїна поховали на Лук’янівському військовому кладовищі в Києві.
У нього залишилися дружина та донька.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.