Штаб-сержант Владислав Вовк на псевдо «Акела» загинув 15 квітня 2022 року в Маріуполі. Він зазнав смертельних поранень, коли ворог прицільно обстріляв з артилерії й танків металургійний комбінат «Азовсталь». Воїнові назавжди 26 років.
Владислав народився 23 лютого 1996 року в Маріуполі. З дитинства займався велосипедним спортом, любив грати у футбол.
«Він завжди любив співати. Змалечку співав у садочку, потім у школі. Потім купили сину гітару. Він дуже просив, самостійно вчився грати. Потім спробував писати пісні. Спочатку не все виходило, як він хотів, але з роками це були вже повноцінні пісні», – розповіла мати Наталя.
У школі №65 Владислав закінчив 8 класів, а потім вступив до електромеханічного коледжу за спеціальністю «Майстер електропобутової техніки». Вищу освіту енергетика хлопець здобув у Приазовському державному технічному університеті. Під час навчання грав на гітарі та співав у гурті, писав пісні та музику: спочатку в стилі реп, а згодом більш ліричні. Деякі з них були в ротації на радіо в Маріуполі.
«Вони виступали у молодіжних клубах. Була студія звукозапису на базі університету, де Влад вчився. У групі були хлопці з різних країн, але коли у 2014 році почалось російське вторгнення, дітей батьки забрали додому. Група розпалась, але Влад і далі продовжував співати та писати пісні», – сказала Наталя.
Головною пристрастю Владислава були мотоцикли. Братство байкерів стало для хлопця другою родиною. Там він мав багато товаришів, які й досі підтримують матір Владислава.
«Любов до мотоциклів у сина проявилася, коли йому виповнився рік. Вже тоді почав часто говорити «мотоцикл». Перший байк «Yamaha drag star» Влад купив у Києві у 2016 році за власні кошти. За його станом ретельно стежив. Говорив, що відчуває неймовірну свободу, коли їде на мотоциклі», – поділилася мати.
З 2016 по 2017 рік Владислав проходив строкову військову службу. Від мами приховав своє рішення служити, бо не хотів її засмучувати. З січня 2018-го протягом трьох років служив за контрактом в 1-му прикордонному загоні в підрозділах охорони державного кордону. За цей час Владислав зарекомендував себе відповідальним та дисциплінованим військовослужбовцем, сумлінно ставився до виконання завдань.
Коли закінчився контракт, Владислав відкрив свою справу – пошиття шкіряних виробів ручної роботи. Йому навіть вдалося укласти контракт на закордонне замовлення.
«Напередодні вторгнення сину виповнилося 26 років. Це був найсумніший день народження в його житті і, на жаль, останній. Я питала, як він хоче відзначати, а Влад сказав: «Я нічого не хочу: ні подарунків, ні гостей, ні застілля». Він як військовий вже розумів, що далі буде, але мені цього не говорив. Син завжди мовчав про свою службу. Мабуть, він мене таким чином захищав від цього кошмару. У нього такі друзі, що вони в нього не питали й самі організували йому свято. Я подарувала гроші, Влад дуже хотів купити шолом, якийсь дуже новомодний і дорогий», – розповіла Наталя.
З початком повномасштабного вторгнення Владислава призвали на службу. Матір була в післяопераційному стані, тож мала бути вдома до повного одужання.
«24 лютого я востаннє бачила свого єдиного сина. Перш ніж піти, міцно мене обняв. «Все буде добре, Батьківщину не здамо. Мамо, я тебе люблю», – це було одне з останніх повідомлень. А останнє було 3 березня: Влад запитав, як у мене справи», – сказала мати.
7 березня під час чергування в житловому кварталі зведена група, у складі якої був «Акела», вступила в бій з російськими військовими. У противника було більше живої сили та техніки. Українських оборонців ворог намагався взяти в оточення. Але завдяки рішучим та злагодженим діям прикордонників окупантам довелося відступити.
Тривалий час Владислава вважали зниклим безвісти. І лише у 2023 році Наталії повідомили про загибель сина.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Похований «Акела» на Алеї слави Лісового кладовища в Києві.
У нього залишилися мати, бабусі та дідусі, хрещені, дядьки, двоюрідні брати, сестра та друзі.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.