Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Конституційне обмеження права особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).
Разом з тим, частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон) передбачено, що в Україні встановлено та діє презумпція відкритості інформації, а саме: публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Це означає, що за загальним правилом вся інформація, яка перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, є відкритою, проте в окремих визначених законом випадках доступ до інформації може бути обмежено шляхом її віднесення до публічної інформації з обмеженим доступом.
Використання чи отримання бюджетних коштів, це інформація, вільний обіг якої є надзвичайно важливим для демократичної держави. Вважається, що в усіх випадках і незалежно від обставин суспільний інтерес в поширенні такої інформації буде переважати шкоду від її оприлюднення. Відкритість цієї інформації прямо передбачається законами.
Передовсім, це інформація про розпорядження бюджетними коштами, державним і комунальним майном (що передбачено частиною п’ятою статті 6 Закону). Крім того, великий перелік безумовно відкритої інформації закріплений у частині четвертій Закону України «Про інформацію», та понад десяти галузевих законів забороняють обмежувати доступ до окремих категорій інформації.
За загальним правилом, розпорядники також не мають права відносити безумовно відкриту інформацію до службової чи таємної (окрім державної таємниці – три такі випадки прямо передбачені частиною п’ятою статті 6 Закону. За такі дії передбачена адміністративна відповідальність (стаття 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Частиною другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень та не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна (абзац 2 частини третьої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних»)
Згідно з частиною 5 статті 6 Закону не може бути обмежено доступ до інформації про:
- Складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів, одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України);
- Взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов’язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»);
- Володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умов отримання цих коштів чи майна, прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву»);
- Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу.