Талант не можна не помітити.
Талант – це гостре відчуття життя та непокою.
Григорій Кононенко
Український театральний режисер, актор, сценарист, художник театру, педагог, народний артист України Григорій Йосипович Кононенко народився 13 березня 1938 року у селі Золота Нива Великоновосілківського (нині – Волноваського) району.
Григорій Кононенко рано став сиротою. У 15-річному віці він вступив до Дніпропетровського театрального училища. Згодом став студентом Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського, який закінчив у 1965 році за фахом «режисер-постановник». На останньому курсі інституту Кононенко отримав запрошення до одного з найстаріших театрів України - Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка. В театрі Григорій Йосипович працював режисером-постановником до 1969 року.
А у 1969-му перед Григорієм Кононенком постало грандіозне завдання – створити у Дніпрі новий театр юного глядача. 29 жовтня 1969 року відбулось відкриття Театру юного глядача імені Ленінського Комсомолу (ТЮГ) (нині - Дніпровський академічний обласний український молодіжний театр), де він став першим режисером і працював до 1984 року. Це стало подією всього театрального життя регіону.
Із самого початку молодий режисер виявив себе не тільки талановитим та натхненим митцем, а й розважливим та далекоглядним керівником. Григорій Кононенко шукав не тільки обдарованих і талановитих акторів, він намагався знайти людей із особливою енергетикою, з харизмою, здатних самовіддано та завзято працювати. Наступним кроком потрібно було сформувати потужну репертуарну політику, різноманітну та актуальну за тематикою. Відтак, основою репертуару театру була українська та зарубіжна класика драматургії — твори Івана Карпенка-Карого, Івана Котляревського, Лесі Українки, Олександра Пушкіна, Антона Чехова, Жюля Верна, Антуана де Сент-Екзюпері та інших.
За час роботи в театрі Кононенко поставив низку вистав за власними сценаріями: «Салют» (1972), «Тяжка кров» (1982; обидві – сценографія) за Ю. Яковлєвим, «Репортаж, писаний під шибеницею» за Ю. Фучиком (1973) та інші. Його режисерській концепції були притаманні гостра сатиричність, тонкий гумор, іронія, що перепліталися з ніжністю та відкриттям незвичайного.
У 1973 році головному режисеру театру Григорію Кононенку було присвоєно високе звання Заслуженого діяча мистецтв України, а у 1979 році – звання Народного артиста України.
Одночасно із режисерською роботою 1972-1982 роках Григорій Кононенко був керівником акторського курсу Дніпропетровського театрального училища.
У 1984 році народний артист України Григорій Кононенко переїхав до Києва, де до 1987 року працював головним режисером Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Роботу в театрі він поєднує з викладацькою діяльністю у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карповича Карпенка-Карого, де з 1999 по 2006 роки працював професором 2-ї кафедри акторського мистецтва і режисури драми.
З 2003 року також був художнім керівником курсу Київського коледжу театру і кіно.
Григорій Йосипович зробив внесок у розвиток українського театрального мистецтва не лише як режисер та викладач, а й як актор. Він був актором широкого діапазону, надзвичайно харизматичним, гострохарактерним, схильним до фарсового та гротескового вирішення малюнку ролі із динамічною манерою виконання.
Помер Григорій Кононенко у Києві 5 травня 2006 року.