Сьогодні, 14 травня, Україна відзначає День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Його було встановлено постановою Верховної Ради України від 2 лютого 2021 року на знак поваги до українських Праведників народів світу та інших рятівників євреїв, які з ризиком для свого життя та життя рідних допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту.
За даними ізраїльського національного меморіалу Катастрофи і Героїзму «Яд Вашем», в Україні таких людей більше ніж 2,6 тисяч. Вони удостоєні Державою Ізраїль звання Праведника народів світу за порятунок євреїв від Голокосту. Україна займає четверте місце в світі за кількістю Праведників (попереду лише Польща, Нідерланди та Франція).
У 1939–1944 роках на окупованій території України допомога євреям була набагато небезпечнішою, аніж в країнах Західної Європи, окупованих нацистською Німеччиною. Гітлерівці карали не тільки ту людину, яка допомагала, але й усю її родину. Але, незважаючи на це, тисячі українців рятували євреїв від знищення нацистами. Вони робили їх членами своїх родин, шукали нові документи, давали тимчасовий притулок, їжу, допомагали втекти від переслідування. Пізніше увесь світ дізнався про їх героїчні.
Серед багатьох мешканців Донеччини, яких було визнано Праведниками народів світу, – родина Полугородник із Маріуполя. Олександр та Олександра Полугородник жили у цьому місті з дітьми, Валентином та Ігорем, 16-ти та 15-ти років. По сусідству мешкала єврейська родина Воїн. Молодший син Воїнів, Семен, був ровесником Валентина та Ігоря, та їх товаришем.
Після окупації Маріуполя німецькими військами у жовтні 1941 року, євреям було наказано пройти реєстрацію та нашити на одяг спеціальний знак, який відрізняє їх від решти населення. Ще за кілька днів з'явився наказ про обов'язкову явку євреїв на збірні пункти, нібито з метою переселення. З 20 жовтня людей почали розстрілювати в протитанкових ровах, у селищі Агробаза. За кілька днів тут загинули 16 тисяч маріупольських євреїв.
У ніч із 21 на 22 жовтня до Полугородників тихо постукав Семен Воїн. Йому, одному з небагатьох, вдалося втекти з місця розстрілу. Серед загиблих були батьки Семена, Яків та Лідія, брат Мойсей з дружиною та дитиною, сестра Єва з чоловіком та дитиною. Семен ховався у будинку своїх друзів протягом тижня, а потім повідомив їм, що рухатиметься на схід, щоб перейти лінію фронту.
Наприкінці жовтня Семен залишив Маріуполь, а вже 11 листопада, в районі Ростова-на-Дону, здійснив свій задум. Його не взяли на фронт через вік, і відправили далі в тил, на Урал, де він працював у військовій промисловості. Після закінчення війни врятований повернувся до Маріуполя і продовжував дружити з сім'єю своїх рятівників.
Звання Праведника народів світу надається за певних умов: особу, яка може отримати почесну відзнаку, рекомендують лише єврейські організації; особа не має бути етнічним євреєм, яка сповідує християнство; допомога, яка надавалась євреям, мала бути безкорисною, тривалою та вагомою; особа, яка переховувала євреїв, піддавалась реальній небезпеці для свого життя або життя своєї родини; порятунок мав бути усвідомленою дією.
Люди, яких визнали Праведниками народів світу, отримують іменну медаль, почесний сертифікат і право вписати своє ім'я на Стіні Честі в Саду Праведників у Єрусалимі. Згідно із законом, Праведники народів світу отримують почесне громадянство Ізраїлю, а у випадку їхньої смерті – пам'ятне громадянство.
Тисячі імен визнаних Праведників народів світу з України висічені на Стіні Честі в єрусалимському Яд Вашемі. Ми знаємо їх, але тисячі імен рятівників та врятованих ще залишаються невідомими. Одна з відомих фраз Праведника народів світу Оскара Шиндлера звучить так: «Той, хто рятує одне життя, рятує весь світ».