Перший осередок Червоного Хреста на території України з’явився в листопаді 1867 року в Сімферополі, другий – у грудні того ж року в Кам’янці-Подільському. З 1880-х років почали з’являтися й осередки Австрійського Червоного Хреста в Галичині та на Буковині та Угорського – на Закарпатті. Як незалежне національне товариство Український Червоний Хрест почав функціонувати щойно після установчого з’їзду в Києві у 1918 році.
15-18 квітня 1918 року в Києві, за ініціативи Маріїнської громади сестер милосердя Червоного Хреста, яка з 1878 року надавала благодійну медичну допомогу киянам, відбувся І З’їзд Товариства Червоного Хреста України (ТЧХУ). 18 квітня 1918 року є датою офіційного початку роботи Українського Червоного Хреста. Його батьками-засновниками стала група громадських діячів-медиків на чолі з Євменом Лукасевичем і Борисом Матюшенком.
У форумі взяли участь активісти руху, представники медико-санітарних організацій Союзу земств і Союзу міст. Коло діяльності організації було доволі широким: допомога біженцям та військовополоненим, турбота про інвалідів і дітей-сиріт, боротьба з голодом та масовими епідеміями – створювалися лазарети і госпіталі, пункти харчування і будинки для безпритульних, протитуберкульозні та венерологічні диспансери, станції боротьби з малярією. За ініціативи Товариства Червоного Хреста України будувалися громадські пральні і лазні, засновувалися фельдшерсько-акушерські пункти, аптеки та магазини санітарної гігієни. У роки голоду 1921-1923 років організовувалися безкоштовні їдальні, селянам роздавалися продовольчі пайки. Гуманітарним напрямком своєї діяльності організація безперешкодно займалася всього 5 років.
Товариству Червоного Хреста України не вдалося домогтися міжнародного визнання своєї незалежності.
У 1923-1925 роках Український Червоний Хрест офіційно увійшов до складу Союзу Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР. З 1923-го Товариство почало здійснювати військово-санітарну підготовку населення до захисту держави. Відтак головним стає не гуманітарний, а військово-оборонний напрямок діяльності.
У 1930 роках Українське Товариство Червоного Хреста має в своїй власності 119 медичних, 206 профілактичних та дитячих закладів, четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів, 36 оздоровчих установ, 800 лазень, 300 фельдшерсько-акушерських пунктів, 400 аптек і магазинів санітарії та гігієни. Але у 1938-му постановою Ради Народних Комісарів у Червоного Хреста України відібрані всі належні йому заклади. Самостійність організації було повністю ліквідовано, і в подальшому вона сприймалася як одна з ланок державної системи охорони здоров’я.
Під час Другої світової війни Товариство готує та відправляє на фронт понад 100 тисяч медичних сестер, санінструкторів та сандружинниць. У цей час Червоний Хрест також стає ініціатором безоплатного донорства. Подвиг 17 українських сестер милосердя, учасниць бойових дій, відзначений медаллю імені Флоренс Найтінгейл – вищою нагородою Міжнародного Комітету Червоного Хреста.
У 1940-1970-х роках для Товариства Червоного Хреста Української РСР важливе значення отримало продовження зміцнення зв’язків і співпраці з органами й установами здоров’я та залучення широких мас до участі в заходах щодо ліквідації санітарних наслідків війни. Товариство розпочинає відновлення мережі лікувальних закладів, а також лазень, оздоровчих закладів, їдалень. Товариство Червоного Хреста України започатковує власну санітарну службу, у складі якої налічується 180 тисяч активістів. Завданням служби був контроль за гігієнічним станом водойм, ґрунтів, повітря. У широких масштабах здійснюється підготовка санактиву – людей, які в санітарних гуртках набули знання з певної галузі медицини і надавали лікарням, поліклінікам допомогу з догляду за хворими вдома, охорони здоров’я дітей, профілактики інфекційних хвороб. У 1961 році створюється патронажна служба Товариства для медико-соціальної підтримки малозахищених верств населення.
У 1986 році більш ніж 10 тисяч активістів, членів санітарних постів і дружин Червоного Хреста взяли участь у евакуації й розселенні постраждалих від Чорнобильської катастрофи, надавали їм медико-соціальну, психологічну та матеріальну допомогу. Було розподілено 7 тисяч тон продуктів харчування, 105 тон сухого молока, полівітаміни, левотироксин.
У 1990 році за ініціативи Червоного Хреста УРСР почала діяти комплексна Чорнобильська програма. Пересувні діагностичні бригади Червоного Хреста проводили обстеження, вели просвітницьку роботу серед населення постраждалих регіонів. На підтримку гуманітарних програм для постраждалого від аварії на ЧАЕС населення було залучено понад 35 млн доларів США.
Із здобуттям незалежності України Товариство Червоного Хреста УРСР, що входило до Союзу Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР, було перетворено на самостійне Товариство Червоного Хреста України. Правовими засадами діяльності ТЧХУ є: Закони України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні», «Про Товариство Червоного Хреста України», Указ Президента України від 28 жовтня 1992-го № 548/92 «Про Товариство Червоного Хреста України».
У 1992 році згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України створено Службу розшуку Товариства Червоного Хреста України. Основне завдання Служби – здійснення заходів по розшуку та відновленню родинних зв’язків, втрачених внаслідок Другої світової війни, інших збройних конфліктів, стихійного лиха, надзвичайних ситуацій та міграції.
29 вересня 1993 року Товариство Червоного Хреста України отримує офіційне визнання Міжнародного Комітету Червоного Хреста у Женеві і 28 жовтня стає повноправним членом Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця,
З 2013 року ТЧХУ працює в особливому режимі. Створені загони швидкого реагування для надання допомоги постраждалим під час Революції Гідності та російсько-української війни. Товариство зосереджує роботу на наданні допомоги постраждалим і внутрішньо переміщеним особам із зони бойових дій на території Донецької та Луганської областей та Криму, а також продовжує допомагати вразливим категоріям населення. Розвивається напрямок діяльності Товариства з психосоціальної допомоги.
З 2016 року основними напрямками діяльності стали: розвиток волонтерського руху, навчання першій допомозі, реагування на надзвичайні ситуації, поширення знань, спрямованих на захист населення, допомога найуразливішим верствам населення тощо.
У роки пандемії COVID-19 товариство мобілізує усі можливі ресурси для протидії його поширенню серед населення. ТЧХУ проводить інформування щодо COVID-19 та вакцинації, передає обладнання та засобів індивідуального захисту до медичних установ, посилено підтримує на час пандемії вразливі верстви населення.
З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України Товариство Червоного Хреста України оперативно мобілізувало всі сили та ресурси й розпочало надавати допомогу постраждалому населенню. З 24 лютого 2022 року волонтери і співробітники Товариства Червоного Хреста України майже цілодобово працюють у різних куточках України: доставляють гуманітарну допомогу, проводять навчання з першої допомоги й мінної небезпеки, надають психосоціальну підтримку. Загони швидкого реагування виїжджають на місця руйнувань житлових будинків разом з ДСНС України, евакуюють людей та транспортують маломобільних осіб з «гарячих точок», чергують на залізничних вокзалах і пунктах перетину кордону. Місцеві осередки Товариства облаштовують місця для людей, які були вимушені покинути свої домівки та забезпечують їх найнеобхіднішим.
Робота Товариства постійно координується з державними службами України, партнерами та колегами з Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
З метою залучення якомога більшої підтримки ТЧХУ співпрацює з міжнародними донорами, державним та приватними сектором, партнерами з Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Було запущено десятки фандрайзингових та краудфандінгових платформ в Україні та за кордоном. До Товариства звертаються приватні особи зі всього світу, збираючи та надаючи посильну допомогу.
З 24 лютого по 31 грудня 2022 року на території Донецької області працювало 550 волонтерів та 7 організацій ТЧХУ; 528 осіб пройшли навчання з першої медичної допомоги, 170 осіб було евакуйовано; 158 осіб знаходиться під опікою по нагляду вдома, надано 464 консультації мобільними медичними бригадами; 334 143 продуктових та 68 058 гігієнічних наборів.
Також у співпраці ТЧХУ на території Донеччини допомогу установам та організаціям, цивільному населенню для підтримки життєдіяльності надавав Міжнародний Комітет Червоного Хреста в Україні (МКЧХ). Вони одними з перших надали допомогу мешканцям деокупованих територій - Лиманській та Святогірській громадам, які отримують гуманітарну допомогу та разову грошову допомогу у розмірі 1 200 грн. Грошову допомогу від МКЧХ виплачено 9 257 особам (98% від загальної кількості мешканців включених у реєстр) на загальну суму 11,1 млн грн.
За період з початку 2022 року по лютий 2023 року організацією передано громадам Донецької області: продукти харчування – 107,8 тон; продуктові набори – 20 540 одиниць; гігієнічні набори – 40 503 одиниць; медичні засоби – 1 404 091 одиниць; медичне обладнання (великі хірургічні набори, апарати ШВЛ, медичні меблі) – 75 одиниць ; будівельні матеріали – 1 871 набір; будівельне обладнання – 182 одиниць тощо.
Крім того, у 2022 році МКЧХ надав КП «Компанія «Вода Донбасу» найбільший обсяг гуманітарної допомоги серед інших міжнародних та благодійних організацій на загальну суму 48 864 402,53 грн. До складу зазначеної допомоги увійшли: хімічні реагенти; обладнання; генератори; автомобільна техніка.
Саме спільними зусиллями органів влади, міжнародних та українських організацій, цивільних громадян ми зможемо подолати наслідки цією війни.