210 років тому, 9 березня 1814 року, у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині народився всесвітньо відомий художник і поет, геній українського народу Тарас Шевченко.
Саме Тарасові Шевченку, якого українці всього світу називають Великим Кобзарем, належать невмирущі поетичні рядки, що визначили місію нашого народу в його святій боротьбі за волю, за історичну справедливість:
«..Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая».
Саме Тарас Шевченко як справжній пророк своєї Вітчизни наголосив, що священна багатовікова боротьба українського народу проти чужинців неодмінно завершиться нашою Перемогою і торжеством добра:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі».
Дитячі роки Кобзаря пройшли у селі Кирилівка. Восени 1822 року восьмирічний Тарас починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, хлопчисько тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.
1828 року чотирнадцятирічного Тараса взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану. Впродовж майже 2,5 років — з осені 1828-го до початку 1831 року — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні.
Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, поміщик Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 року він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.
Навесні 1838 року Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва.
Незабаром Тарас Шевченко стає студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів він видав 1840 року під назвою «Кобзар».
25 травня 1843 року поет виїжджає з Петербурга в Україну. В лютому 1844 року він повертається з України до Петербурга через Москву.
У 1844 р. Шевченко написав гостру політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.
5 квітня рада Академії мистецтв видала Шевченкові квиток на право проїзду в Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання йому звання некласного художника.
31 березня (12 квітня) 1845 року Тарас Шевченко виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва, оселився в будинку. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства.
5 квітня 1847 року Шевченка заарештували, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Згодом - заслали в солдати до Оренбурга.
Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 року внаслідок включення його до складу Аральської експедиції.
У квітні 1850 р. Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. Звільнено з заслання у 1857 році. Навесні 1858 року поет прибув до Петербурга. Влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.
До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.
10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер.
Не все можуть вмістити лаконічні рядки біографії Великого Кобзаря, а за ними постають титанічна праця й нескінченні роздуми, творчі пошуки геніальної особистості. Шевченко-митець створив понад 1300 картин, пейзажів і гравюр. Він був обдарованим скульптором. Викладав живопис у Київському університеті. Був успішним і затребуваним художником-портретистом. Замовити в Шевченка портрет (свій чи членів родини) мали за честь відомі діячі культури, представники найвищої знаті й поважні люди того часу.
До всього, Тарас Шевченко приваблював сучасників своєю людяністю та душевною щирістю. Він елегантно і зі смаком одягався, але ніколи не соромився свого походження. Зустрічався й товаришував з найвидатнішими людьми своєї епохи. Харизматичний, ерудований, неперевершений оповідач і любитель пожартувати, він був «зіркою» культурного товариства тогочасного Петербурга та Києва.
Шевченко вільно володів іноземними - польською, французькою, німецькою, російською - мовами.
Національний поет – співець і символ українського народу, що бореться за свободу, Тарас Шевченко є близьким для нас і в сучасну буремну добу, яку переживає Україна, надаючи відсіч агресивний московії.
Тарас виглядав абсолютно органічно в образі майданівця, який поширювали під час Революції Гідності 2013-2014 років. Його цитували протестувальники. Пронизана символізмом світлина бюста Кобзаря з простреленою головою у Бородянці на початку повномасштабного російського вторгнення 2022 року розлетілася медіа та відгукнулася багатьом сучасникам не тільки в Україні, а й у світі. Як і відео зі звільненої Балаклії, коли українські військові знімають російський плакат, а під ним – портрет Кобзаря з його відомим «Борітеся – поборете».
У ХІХ столітті Тарас Шевченко повстав проти російської імперії у культурному сенсі. Сьогодні українці протистоять усе тому ж імперському рецидиву московитів. Тож нічого дивного, що Кобзар так по-живому присутній у доленосні для нашого народу часи.
Для нас, громадян Незалежної України, важливим є вміти читати Тараса Шевченка так само по-справжньому та глибоко, як він відчував свій народ і свою країну.
