Невдалі спроби захоплення влади в Києві у грудні 1917 року через заколот і з’їзд рад, відхилення 20 грудня ультиматуму до Центральної Ради щодо безумовної допомоги більшовикам в Україні, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка розв’язали війну проти Української Народної Республіки. Найзапекліші бої розгорнулися у січні 1918 року.
Вже 22 січня 1918 року, з метою недопущення втручання більшовиків у внутрішні справи України було прийнято ІV Універсал та проголошено Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу».
В тексті Універсалу також є заклик до всіх громадян Республіки «не жаліючи життя боронити добробут і свободу нашого народу. Народня Українська Держава повинна бути вичищена від насланих з Петрограду найманих насильників, які топчуть права Української Республіки».
У таких умовах українська армія мала не лише боротися із внутрішніми заколотами, а й стримувати військову агресію більшовицької Росії.
Одна з наступальних груп більшовиків йшла за напрямком Курськ-Бахмач-Київ. Після запеклих боїв за станцію Бахмач 24–27 січня 1918 року українські війська змушені були відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня Січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало від 420 до 520 українських вояків і юнаків та студентів, які мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залізничній платформі.
Впродовж усього дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю (за різними даними) від 3000 до майже 5000 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів, які були добре озброєні, в тому числі артилерією.
Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати більшовицьким військам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці, користуючись присмерком, організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня їх було розстріляно або замордовано.
За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них: 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів.
На сьогодні вiдомi прізвища 20 з них:
студенти Народного університету: Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник);
студенти університету Св. Володимира: Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв;
гімназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гімназії: Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).
Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними й сягали тільки вбитими 300 вояків.
Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу урядові УНР вперше за понад 150 років (з часів скасування Гетьманщини) добитися міжнародного визнання України на переговорах у Бресті та укласти Брест-Литовський мир.
Бій під Крутами це лише один з епізодів радянсько-української війни, яка розпочалася наприкінці грудня 1917 року. Це є одним з найяскравіших прикладів мужньої боротьби українців за свою самостійність, свободу, право жити в ні від кого незалежній, суверенній державі.
У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.
Сьогодні, як і понад 100 років тому, українські воїни боронять суверенітет і територіальну цілісність країни від російської збройної агресії, виборюючи мирне майбутнє нашої держави.