78 років тому, 29-30 вересня 1941 року, в урочищі Бабин Яр каральні підрозділи СС (а саме айнзатцгрупа "Ц", німецький поліційний батальйон "Південь" та їх поплічники) вбили 33771 людину. Це були виключно євреї: жінки, чоловіки, діти, люди похилого віку… Ця трагедія увійшла в історію як всесвітній символ Голокосту єврейського народу.
Протягом двох років (1941–1943) німецька окупаційна влада та її каральні органи перетворили Бабин Яр на місце постійних вбивств. Жертвами нацистів, крім євреїв були військовополонені Сирецького концентраційного табору, українські націоналісти – воїни української повстанської армії, роми, цивільні мешканці Києва різних національностей та навіть хворі психіатричної лікарні. За оцінками сучасних істориків загальна кількість жертв наближається до ста тисяч осіб.
Залишаючись символом злочинів нацизму проти людяності, Бабин Яр був далеко не єдиним місцем масових вбивств окупантами цивільного населення в Україні. Такі місця, нажаль, має й Донецька область. Найбільша кількість вбивств відбувалася в Бахмуті (алебастрові штольні біля міста (в минулому Артемівськ), Костянтинівці (Сергіївська балка), Краматорську (селища Іванівка та Ясногірка), Маріуполі (селище Агробаза). На території м. Донецька у 1942 році існувало єврейське гетто через яке пройшли тисячі євреїв, проте точна їх чисельність залишається й досі невідомою.
Окремою сторінкою в історії Бабиного Яру є порятунок приречених євреїв. Національний інститут пам’яті Катастрофи і Героїзму «Яд ва-Шем» у 1963 році затвердив критерії для отримання почесного звання «Праведник народів світу». У квітні 1989-го було встановлено почесне звання «Праведник Бабиного Яру». Першим його отримав православний священик Олексій Глаголєв (посмертно) та члени його сім’ї. Наразі 662 особи удостоєні звання «Праведник Бабиного Яру». Майже всі з них, це цивільні беззбройні жителі окупованих територій: люди похилого віку, діти , жінки. Часто євреїв переховували великі сім’ї. Серед тих, хто отримав звання «Праведник Бабиного Яру», люди різних національностей: українці, поляки, росіяни, білоруси, татари, вірмени, грекі й німці. Вшановуючи їх, мусимо пам’ятати, що, рятуючи інших, вони ризикували своїм життям.
Трагедія в Бабиному Яру – це частина історії не лише євреїв, а й всього українського народу. Тим більше за нинішніх умов, коли наша держава веде боротьбу не лише за власну територію, а й за відновлення історичної справедливості та збереження власної національної пам’яті. Сьогодні, в день страшних роковин Бабиного Яру, маємо ще раз пригадати цю страшну сторінку нашої спільної історії, навчитися захищати себе та свої цінності й у жодному разі не допустити повернення на українську землю тоталітарних режимів та повторення таких гуманітарних катастроф, що стали уособленням злочинів проти людяності.