8 вересня Донеччина відзначає День визволення від фашистських загарбників.
Процес визволення Донеччини був тривалим. 18 грудня 1942 року військами Південно-Західного фронту було визволено перші населенні пункти на території Донеччини та Луганщини і, водночас, України. Яскравим свідченням гостроти та кровопролиття боїв є те, що лише в боях за Мілове Луганської області – перший визволений районний центр України – загинуло 1066 воїнів. У ході зимових боїв 1942/43 років було визволено більшу частину Луганської та частину Донецької області.
У липні 1943 року війська Південного та Південно-Західного фронту в кровопролитних боях на Міусі та Сіверському Донці створили передумови для подальшої операції з метою остаточного визволення Донеччини. Наступальна операція, що здійснювалася силами Південного та Південно-Західного фронтів, почалась 13 серпня 1943 року. Особливим кровопролиттям характеризувалися бої на ріці Міус, де було створено потужну систему оборонних споруд під назвою «Міус-фронт», за висоту 277,9 (Савур-Могила), на Сіверському Донці.
Незважаючи на запеклий опір ворога і важкі власні втрати, наступ тривав: 5 вересня було визволено Горлівку, 8 вересня 1943 р. – головне місто Донеччини – м. Донецьк, 10 вересня – Маріуполь. 14 вересня було визволено останні населені пункти на території Донецької області, бойові дії було перенесено на територію Запорізької та Дніпропетровської областей.
За приблизними підрахунками людські втрати регіону під час окупації оцінюються в 279 тис. загиблих громадян.
Війська визволителів також зазнали величезних втрат під час оборони та визволення Донеччини. З 8 жовтня 1941 по 14 вересня 1943 рр. на території Донецької області втрати склали сотні тисяч осіб, серед яких десятки тисяч загиблих та безліч тих, хто пропав безвісти.
Боротьба за вільну, українську Донеччину триває і сьогодні. Віримо, що скоро будемо відзначати нову дату – звільнення Донеччини від російського агресора.