Олександр Борисович Добровольський народився у селищі Билбасівка, неподалік від міста Слов’янська. Після смерті матері виховувався у рідної бабусі Кулик Мотрі Костянтинівни та діда Дмитра Івановича, який став для нього прикладом людяності і принциповості.
У 1988 році закінчив Билбасівську загальноосвітню школу. Під час навчання Сашко Добровольский захоплювався історією українського козацтва, пізніше - повстанського руху Нестора Махна (якому пізніше присвятив статтю "Козацький чорний Ангел"), збирав місцеві перекази про козаків та гайдамаків, мав величезну бібліотеку історичної і художньої літератури, періодичних видань.
Після закінчення школи поступив на історичний факультет Донецького національного університету. У 1990 році студент другого курсу Олександр Добровольський написав курсову роботу «Українська повстанська армія (короткий нарис — розвідка)». Через заборону захисту курсової Олександр залишив навчання. Він сам називав себе «студентом, який недовчився».
Вже в студентські роки Добровольський вирізнявся своєю неформатністю на фоні ліберально-демократичних молодіжних лідерів, які вважали припустимою і природньою співпрацю з компартійною номенклатурою. Він був налаштований набагато радикальніше і вже тоді розумів необхідність протистояння п'ятій колонні в Україні та усунення її від влади. За спогадами друзів, він не боявся висловлювати зневагу викладачам, які знаючи всі звірства радянської влади, продовжували намагатись зомбувати студентів, перешкоджаючи формуванню нового політичного поклоніння незалежної України
У 1992 році Добровольский стає одним із фундаторів та командиром Донецької Крайової команди УНА-УНСО і автором проукраїнських листівок, зокрема «Українці Донбасу». За це на нього була заведена кримінальна справа «за розпалювання міжнаціональної ворожнечі». На той час це була перша кримінальна справа за цією статтею на Донеччині з часу відновлення Незалежності України.
А вищу педагогічну освіту Сашко Добровольський здобув на філологічному факультеті Слов'янського державного педагогічного інституту в 2002 році.
У 1993 через вчинену російськими церковниками провокації під час «Маяцьких подій» Сашка Добровольського, за рішенням одного із провідників УНСО Дмитра Корчинського було виключено з лав організації.
У 1996 році Сашко Добровольский притягався до відповідальності за діяльність в громадській організації «Тризуб» імені Степана Бандери, яка була заснована 14 жовтня 1993 року, та проголошувала культивування, поширення і реалізацію української національної ідеї — розбудови на етнічних українських територіях національної Української Самостійної Соборної Держави».
Добровольський не обмежувався громадською діяльністю, ідеї українського націоналізму він просував серед земляків і завдяки своїй невтомній дослідницькій праці, відшукуючи та демонструючи широкому загалу багаторічну історію українського визвольного руху на Донеччині.
З 1998 року Олександр Добровольський працював у архівах Донецької області, досліджував український рух на Донеччині, починаючи з 1917 року. За час роботи в Донецькому обласному архіві СБУ, він дослідив тисячі справ НКВС, вироки радянських судів, проаналізував діяльність оунівського і радянського підпілля на Донеччині в період окупації, висвітлив багаточисельні спроби українського відродження, діяльність «Просвіти» на Донбасі.
У 2000 році Сашко Добровольський зустрічався з Євгеном Стахівим, який безпосередньо розповів про діяльність груп ОУН та виділив Олександру 5000 доларів США на подальший викуп справ тоталітарної агентури з архівів СБУ та видання його книги. До речі, Добровольський суттєво доповнив «стахівську» версію оунівського підпілля на Донеччині та знайшов документальні підтвердження діяльності націоналістичного руху не тільки в великих містах, а й в багатьох районах області.
19 серпня 2008 року Олександра Добровольського було нагороджено медаллю «15 років УНСО» I ступеня.
Під час російської окупації міста Слов’янськ у квітні-липні 2014 року Сашко Добровольський перебував у «Розстрільному списку», як небезпечний та ідейний ворог окупантів. Він змушений був закопати свій напрацьований архів документів і виїхати за межі області, де продовжував брати участь у просвітницьких заходах.
Завдяки напрацюванням Олександра Борисовича всі архівні документи, до яких він мав доступ, збереглися у його книжках, адже з початком російської агресії проти України архіви на тимчасово окупованих територіях були знищені або вивезені до росії.
За роки дослідницької діяльності Олександр Добровольський видав самостійно або у співавторстві книги на основі архівних документів, присвячених українському національному руху 1917-1920 років, діяльності Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), антибільшовицькому махновському руху опору, видатним постатям Донеччини, ОУНівському підпіллю тощо. У 2013 році Олександр Добровольський видав книгу «ОУН на Донеччині», у 2020 році ІІ том – «Від УНР до ОУН: український рух на Донеччині 1917-1959 рр.». Останній рік життя він займався доопрацюванням першоі книги, плануючи додати документи з архівів СБУ, які викривали тоталітарну агентуру та донощиків НКВД в Костянтинівці.
Дослідник історії української Донеччини, громадський активіст Олександр Добровольський помер у Слов’янську 08 серпня 2021 року внаслідок раптової хвороби. 10 серпня його урочисто поховали на цвинтарі у рідній Билбасівці.
#Донеччани_Державотворці