Українські збройні сили поступаються Росії кількісно, проте, підкреслює Наєв, якісна підготовка допомагає нівелювати цю нерівність. «Як командуючий Об’єднаними силами я вважаю, що наша головна перевага – готовність до оборони», - каже він.
«Головним на війні бойова готовність рядового солдату – людини, яка за необхідності зобов’язана дати відсіч ворогу, відкрити вогонь та знищити його. Навчання – ключ до того, щоб кожен солдат міг якісно виконувати свої обов’язки. З рештою, все залежить від цих людей, які щодня ризикують життям задля захисту країни», - підкреслює генерал.
Наєв розповідає, що намагається відвідувати позиції, які потрапляють під вогонь ворога, або ж ті, де є втрати, зустрічається з військовослужбовцями та відвідує поранених у шпиталі. «Значну частину часу я проводжу у своїй зоні відповідальності, - каже він. – Коли у мене немає робочих зустрічей, не беру участь у конференціях, не приймаю делегації з Києва, то намагаюсь відвідати якомога більше військових локацій».
Різдво та Новий рік генерал провів у візитах до своїх підлеглих, на різноманітних базах та бойових постах. Наєв з гордістю розповідає, що його дружина та троє дітей провели святкові дні разом із ним у зоні конфлікту.
Прямуючи на позиції на Горлівському напрямку, усі, включно з Наєвим, одягають бронежилети та каски. У кобурі, закріпленій на грудях генерала, напівавтоматичний пістолет.
У бліндажі, який слугує командним центром для ділянки фронту довжиною 400 кілометрів, генерал заслуховує доповіді офіцерів. Ті розповідають, що напередодні його візиту противник посилив обстріли позицій, але вогонь був неприцільним. Українські військові на провокацію не відповіли. «Вони могли б відповісти, але не відчували явної загрози, тому вирішили не витрачати набої», - схвально коментує Наєв.
За матеріалами сайту Новое время