Пропонуємо вашій увазі черговий матеріал рубрики "Ми є. Були. І будем ми!" від управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації.
"Війна дала мені натхнення для заняття улюбленою справою", - скрипалька Кароліна Ваноян. Історія про те, як не здаватися і допомагати своїй країні в дуже юному віці, зробивши вибір між тим їхати з держави чи залишитись в ній в такі темні часи.
Кароліна - багаторазова переможниця обласних, регіональних, всеукраїнських, та міжнародних музичних конкурсів. Обласна стипендіатка, стипендіатка премії міського голови. Волонтер відділення НОК України в Донецькій області.
- Перший час ми були у Краматорську. І якщо багатьох людей війна дуже підкосила, збила зі шляху, мені вона дала ще більше натхнення, тому одразу я вирішила записати кавер-версію пісні гурту Океан Ельзи “Обійми", - розповідає Кароліна. - Я опублікувала відео 26 лютого і воно одразу розлетілося по місцевих групах у соціальних мережах, опублікували це відео ще й пабліки у західній частині України, моє відео набрало понад 3 млн переглядів, тому, коли ми приїхали до Трускавця, мене там вже знали.
Наш будинок знаходиться близько до аеропорту, тому мама боялася за наші життя, а я до останнього не хотіла їхати з Краматорську. Але мама наполягла, сказала: "Ми беремо з собою тільки найнеобхідніше і їдемо". А мені дуже хотілося взяти з собою книги та підручники, річ у тому, що я завжди любила вчитися. Хоча, чесно зізнаюся, до війни був період, коли скрипка перестала мені подобається, і я навіть хотіла кинути грати. Але початок війни дав мені зрозуміти, що без музики я не можу. Тому дуже просила у мами взяти із собою скрипку. Але ми збиралися їхати евакуаційним поїздом і вона сказала: “Ти її не візьмеш, ми не вліземо в поїзд, там дуже багато людей”. Насправді так і було, з нами їхала величезна кількість пасажирів, було тісно, і люди практично сиділи один в одного на головах, але скрипку я все ж таки взяла з собою.
Ми поїхали, а буквально за кілька днів краматорський вокзал, де сотні людей чекали евакуації, обстріляли російські ракети. Я була вражена ще й тому, що через трагедію на залізничному вокзалі постраждала моя однокласниця та її родина. Вона отримала осколкове поранення від касетної ракети.
Після приїзду на згадку про загиблих я зняла відеоролик - зіграла на скрипці пісню Джамали “1944” та виклала в інтернет. Відео стало популярним, репост відео зробила і сама співачка. Насправді у цей важкий час музика дуже мене заспокоює, я не можу піти на фронт, я не вмію тримати автомат у руках, тому займаюся чим можу.
Спочатку зробила це як експеримент - просто вийшла на вулицю та зіграла гімн України. Людям дуже сподобалося, дехто зізнавався, що їм було незвично спостерігати як молода дівчина з українським прапором стоїть на вулиці та грає, зазвичай, на їхню думку, вуличні музиканти виглядають по-іншому. Люди зупинялися, слухали, лишали гроші, мені це дуже подобалося. Першого разу я зібрала 15000 гривень і вирішила все віддати на допомогу ЗСУ. Ми з мамою прийшли в Трускавецьку міську раду і спитали, як передати гроші хлопцям на фронт. В міській раді попросили нас написати заяву, щоб дати дозвіл офіційно збирати кошти на допомогу ЗСУ. Ми так і зробили. За два місяці життя в Трускавці я зібрала 163000 гривень на допомогу нашим захисникам, граючи на скрипці.
Ми переїхали в столицю, і сила соціальних мереж зіграла свою роль, мене почали запрошувати в різні благодійні концерти для збору коштів на допомогу нашим захисникам. Мене знають багато людей і в тому числі військові та військові журналісти. Мені почали передавати з фронту лоти для продажу на аукціонах для збору коштів. 59 окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка передала мені гільзу, цей лот на благодійному заході «Твій вихід в світ» я продала на суму 80000 грн, всі гроші пішли на закупку необхідних речей для цього підрозділу.
Свій бойовий прапор мені передали Сили Спеціальних операцій, він теж був реалізований на благодійному заході і гроші передали хлопцям на покупку оптичних прицілів.
Я не можу піїти на фронт, бо мені немає 18 років, але мене це не зупиняє, я розумію що кожен має свій фронт, тому своєю музикою я допомагаю і буду це робити до перемоги України над ворогом. На великодні свята, я вирішила спекти пасочки, і спекла більше 300 шт, їх відвезли на Бахмутський напрямок, Миколаївський та Херсон.
Протягом усього часу, як йде війна, головною мотивацією залишається розуміння того, що усе це не даремно. Коли я бачу, що у людини виступають сльози від радості, коли я граю - це надає величезних сил. І поки я бачу, що моя допомога потрібна - я буду її надавати, разом з усією своєю командою волонтерів.
За інформацією управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації
