Сьогодні, напередодні Дня Незалежності України, на Донеччині вшановують пам’ять тих, хто за неї боровся в часи безнадійного совєтського лихоліття.
Донеччина завжди мала потужне представництво в українському русі шістдесятників і загалом серед дисидентів, які боролися із російською комуністичною окупацією. Деякі імена, як-то Василь Стус, Олекса Тихий чи Іван Дзюба більш відомі, деякі – відомі менше, але не менше достойні пам’яті.
- Данило Шумук – легендарна людина, яка встигла пройти німецькі й радянські концтабори, повоювати за незалежну Україну в лавах УПА, стати засновником Української Гельсінської Групи, мати промову в Овальному кабінеті Білого Дому під час зустрічі з Рональдом Рейганом – і ця людина знайшла свій останній спочинок у нашому Покровську, - нагадує начальник Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.
Очільник області разом із онукою Данила Шумука пані Ніною Калач поклали квіти до могили цієї легендарної людини.
- Завжди цікаво чути, що про видатних людей кажуть їхні рідні, а пані Ніна розповідає про свого дідуся із любов’ю та захватом.Крім усього іншого, говорили й про те, що на Донеччині варто створити свою музейну експозицію, присвячену борцям за українську незалежність у XX столітті – їх у нас було чимало, і вони заслуговують на гідне вшанування, - зазначає Павло Кириленко. - І не можна забувати, що їхню боротьбу зараз продовжують сотні тисяч українських військових на передовій. Вони засіяли зерня, яке зараз дає пагони у вигляді незламної самосвідомості молодих українців. Це – заслуга тих, хто не схилився перед росіянами і зберіг самого себе навіть у найтемніші часи. Пам’ятаймо - з повагою і вдячністю.
