Обласний конкурс "Жінка Донеччини": ВІкторія Жидкова (номінація "Зоозахисниця року")

Управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації представляє учасниць обласного конкурсу «Жінка Донеччини». Знайомтесь - ВІкторія Жидкова (номінація "Зоозахисниця року"). 

Вікторія Жидкова - жителька невеличкого шахтарського міста Добропілля, що на Донеччині. Волонтерка, зоозахисниця.  Любов до тварин народилася з першим її подихом. З дитинства це були чисельні врятовані кошенята, цуценята, пташки. Тварини в житті Вікторії були присутні завжди.

Працюючи юристом у міській раді, жінка вивчала питання захисту тварин на законодавчому рівні, й це надихало на зміни. Вона повністю занурилася у вивчення цього питання. Брала участь в усіх заходах щодо захисту тварин, конференціях.

У 2011 році народилась офіційна громадська організація «Вірність», яку  саме й очолила Вікторія. До організації долучилися багато волонтерів. Прості ентузіасти, від школярів до пенсіонерів, добрі люди, які готові були в будь-який час прийти на допомогу тваринам. Вони рятували, лікували, годували, шукали домівки, не вимагаючи нічого на заміну. Саме організація «Вірність» перша в регіоні почала проводити уроки добра в місцевих школах. Роз’яснювали дітям основні правила поводження з тваринами і яким чином кожен може допомогти. Проводили благодійні ярмарки, залучаючи місцевих майстринь. 

Паралельно з громадською діяльністю  вдома у Вікторії поступово збиралися врятовані собаки. Врятовані з вулиці, збиті, отруєні, після лікування не підіймалася рука випустити їх назад у небезпеку. Так у дворі з’явилися вольєри, в усіх приміщеннях поселилися хвостики. ЇЇ родина стала великою, гучною і дуже милою. Собаки дійсно стали родиною для Вікторії. Зараз їх 45. 

У 2014 році в наш край прийшла біда. Не роздумуючи, Вікторія та її однодумці почали рятувати тварин з гарячих точок. І коней виводили, і скільки котів та собак вивезли. Декілька разів прощалися з життям... Але обійшлося. Тоді Добропілля пережило хвилю підкинутих тварин, їх було дуже багато. Але впорались, стерилізували, прилаштовували в сім’ї. 

Коли у лютому 2022 року  почалося повномасштабне вторгнення агресора в Україну, у Вікторії був стан розгубленості, розпачу. Бігти чи залишитись, чим годувати, де купувати їжу для тварин?... Рішення було прийняте швидко: залишаємось. Дякуючи захисникам та захисницям України,  Добропілля так і залишилося прифронтовим. Так, було страшно, але головне, що тут Україна. Дуже важко було в перші місяці, логістика порушилася, їжу для тварин треба було привозити з інших областей. Також прийшла вже друга хвиля покинутих тварин. Все місто заполонили нещасні, для кого не знайшлося місця в евакуації.  Вікторія разом з волонтерами кожного дня розвозили величезні об’єми їжі в різні куточки міста. До організації стали звертатися люди, які також годували покинутих тварин. Так у жінки спонтанно народилася ідея створити невеликий гуманітарний штаб, де могли б надавати допомогу кураторам безпритульних тварин. Отримуючи допомогу від друзів у вигляді корму, м’ясопродуктів, Вікторія зі своїми помічниками розподіляли її між тими, хто годував тварин. Так виявилося ефективніше, ніж бігати самій по всьому місту. Поступово її ініціатива розросталася, обсяги допомоги збільшувалися, кількість кураторів також. Більшість покинутих тварин вже не голодували. Окрім цього, Вікторія по можливості допомагає і людям.  Передає тим, хто потребує одяг, засоби гігієни, продукти. Слухаючи слова подяки від людей,  Вікторія  все більше переконується, що у свій час  зробила правильний вибір у своєму житті. Нехай ця робота не оплачується і забирає безліч вільного часу. Але без цього вже Вікторія себе не уявляє. 

Окрім цього, їй вдалося навіть під час повномасштабного вторгнення не припинити стерилізувати тварин. Це одне з найвагоміших досягнень. Адже якщо не стерилізувати зараз, важко уявити ситуацію з безпритульними тваринами потім. Тому численні пошуки спонсорів, перемови з благодійними фондами, і стерилізація іде, не так масштабно, як хотілося, але  все-таки іде.

Доводиться допомагати й колегам в більш гарячих точках. Вікторія завжди готова прийти на допомогу тим, кому важче. Вона постійно з допомогою в Торецьку, Авдіївці, Херсоні. Відвозить допомогу, вивозить тварин... Деякі тварини залишаються  у неї. З кожним днем її робота все більшає і важчає, але вона боєць на своєму фронті. Боєць, який не опускає руки, намагається не боятися, за нею та її помічниками багато врятованих тварин. 

Команда, яку очолює Вікторія, надійна, відповідальна, чуйна, справжній скарб. Вікторія дуже цінує кожного з них, і кожного, хто цінує життя.  Вона, як і всі ми, обов’язково дочекається перемоги,  а наш Донбас буде вільний і квітучий!

За інформацією управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації