27 жовтня та 1-4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох за рішенням несудових, каральних органів НКВС СРСР було розстріляно 1111 в’язнів Соловецького табору.
Органи НКВС, а згодом МДБ, КДБ СРСР та ФСБ РФ приховували місце масових убивств від родичів загиблих і громадськості. Внаслідок спецоперації чекістів восени 1937 р. слід соловецького етапу взагалі «загубився». Його знайшли за документами та ідентифікували на місцевості 1 липня 1997 року Карельський та Санкт-Петербурзький “Меморіали”, а саме Юрій Дмитрієв, Веніамін Іофе та Ірина Рєзнікова-Фліґе.
Відповідальним за виконання вироків і одним з безпосередніх виконавців масових убивств протягом 27 жовтня і 1—4 листопада 1937 р. був капітан держбезпеки Михайло Матвєєв, заступник начальника УНКВС Ленінградської області.
До списку розстріляних катами людей увійшли найкращі представники української інтелігенції того часу: поет-неокласик професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, історики академік Матвій Яворський, професори Володимир Чеховський і Сергій Грушевський, науковці Степан Рудницький, Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан, письменники Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий…
У 2004 році з ініціативи американського громадянина, українського походження Веніаміна Трохименка, батько якого було розстріляно 4 листопада 1937 року та завдяки українській діаспорі з усього світу, в урочищі Сандармох споруджено величний пам`ятник – гранітний Козацький хрест «Убієнним синам України».
Департамент інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації