З 2002 року завдяки Міжнародній організації праці в усьому світі 12 червня відзначають День боротьби за ліквідацію дитячої праці. Він привертає увагу до становища дітей, залучених до дитячої праці, а особливо її найгірших форм: рабства і примусових робіт, праці в небезпечних умовах, залучення дітей у торгівлю наркотиками і заняттям проституцією, та підкреслення важливості боротьби із проблемами, спричиненими існуванням дитячої праці.
Дитяча праця – це праця, виконання якої є небезпечним і шкідливим для дитини, заборонена міжнародним та національним законодавством.
Відповідно до статті 3 Конвенції Міжнародної організації праці № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» до найгіршіх форм дитячої праці відносять:
роботу, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей;
усі форми рабства або практика, подібна до рабства, наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання у збройних конфліктах;
використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;
використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах.
За Конвенцією Міжнародної організації праці, будь-яка форма праці, яка може з високою долею вірогідності зашкодити фізичному чи психічному здоров’ю дітей, їхній безпеці чи моральності не повинна виконуватися особами, які не досягли 18-річного віку.
За даними ООН, на сьогодні кожна десята дитина в світі піддається дитячій праці. Хоча з 2000 року число дітей, залучених до дитячої праці, скоротилося на 94 мільйони, в останні роки темпи скорочення сповільнилися на дві третини.
Тема Всесвітнього дня боротьби з дитячою працею 2020 року присвячена впливу пандемії COVID-19 на дитячу працю. Пандемія і економічна криза, що послідувала за нею, спричинили потрясіння на ринку праці. А це має величезний вплив на життя людей і їх можливості забезпечення засобів до існування. На жаль, за таких умов часто в першу чергу страждають діти. Криза може підштовхнути мільйони дітей до дитячої праці. Уже зараз, за оцінками спеціалістів, 152 мільйони дітей залучені до дитячої праці, 72 мільйони з яких зайняті на небезпечних роботах. В даний час ці діти наражаються на більший ризик зіткнутися з ще більш важкими обставинами, внаслідок яких тривалість їх робочого дня зросте.
Конституція України забороняє будь-яку примусову працю. Законодавством не дозволяється приймати на роботу осіб молодше 16 років. Як виняток, можна приймати на роботу 15-річних, заручившись при цьому письмовою згодою одного з батьків. Залучення дітей до домашньої праці обмежується 24 годинами на тиждень за умови, що ця праця не буде перешкоджати заняттям в школі і здоров'ю дитини.
Кримінальним кодексом України: ст.149 (торгівля людьми), ст.150 (експлуатація дітей), 1501 (використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом) передбачена кримінальна відповідальність за вчинення проти дитини протиправних дій.
За даними Головного управління Національної поліції в Донецькій області впродовж 2019 та за період 2020 років дітей, які були б залучені до найгірших форм дитячої праці не виявлено.
Всім, кому стали відомі випадки порушення прав дитини та залучення її до найгірших форм дитячої праці можна звернутися за телефоном довіри «Всеукраїнська лінія» (8-800-500-21-80).
