Пам'ятну скульптуру у вигляді двох журавлів відкрили сьогодні, 23 листопада, в селі Сонячне в рамках обласного проєкту «Дві Батьківщини: степи і гори» до сімдесятої річниці з дня примусового переселення людей із села Рябе на Бойківщині на Донеччину.
Журавлі, що здіймаються в небо - символ любові до рідної землі та символ переселених людей, адже цих птахів називають «Божою птицею» або «Птахом сонця».
Участь у заході взяли мешканці громади, староста села Олексій Улитич, начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Донецької облдержадміністрації Тетяна Тюріна, заступник голови Хлібодарівської сільської територіальної громади Михайло Бурнадзе, а також представники «Харвіст-холдинг» та ПрАТ «Екопрод», які також надали допомогу в реалізації проєкту.
«Сьогодні серце кожного з нас повниться сумом, тому що ми віддаємо борги довжиною в 70 років. Звичайно, що у 1951 році не ми переселили цих людей, але давайте говорити правду. Ми не можемо не відчувати своєї провини за те, що тільки зараз ми усвідомлюємо всю глибину цієї трагедії. І тому ми сьогодні присутні тут, біля цього пам'ятного знаку. Цей пам'ятний знак не лише про депортованих, він про нас з вами, про нашу спільну роботу, про нашу роботу над помилками і про наше усвідомлення на майбутнє, що такі трагедії ніколи не мають повторитись", - наголосила Тетяна Тюріна.
Також вона передала звернення від голови Донецької облдержадміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Кириленка: «Село Сонячне та уся ваша громада є прикладом для усієї Донеччини. Бо те, як ви ставитеся до своєї історії, те, які висновки ви з неї зробили - вже стає фундаментом для вашого майбутнього. І Донецька облдержадміністрація буде і надалі підтримувати такі ваші ініціативи».
Сільський голова Сонячного Олексій Улитич звернувся до присутніх зі словами подяки та зазначив, що реалізація таких проєктів є дуже важливою для села, бо допомагає зберігати культури та традиції, зберігати історію нашої країни.
Під час заходу хвилиною мовчання вшанували пам'ять тих переселенців-мешканців Сонячного, яких вже немає серед живих, та поклали квіти до пам'ятного знаку.
Загалом завдяки реалізації проєкту мешканці змогли створити 20 костюмів, поєднавши унікальний орнамент бойків та волноваський орнамент вишивки, а також створили віртуальну майстерню зі створення свічок, розписних дошок, ляльок-мотанок, бісероплітіння та вишивки, збереження пісень та віршів.
Також в рамках заходу відбулась конференція в онлайновому режимі, присвячена річниці примусового виселення українців у 1944–1951 роках із Лемківщини, Надсяння, Холмщини. У заході взяли участь голова Об'єднання українців у Польщі, голова Ради електронних масмедій національних і етнічних меншин Польщі, член Спільної комісії уряду РП та національних і етнічних меншин Петро Тима, польська журналістка, активна діячка польсько-українського діалогу Ізабела Хруслінська, директор КЗ Львівської обласної ради «Історико-краєзнавчий музей», голова Громадської спілки «Західноукраїнська спілка музеїв» Ігор Тимець, письменниця та дослідниця депортації 1951 року Анна Прайзер, представники Званівської, Хлібодарівської та Кальчицької громад.
Під час зустрічі говорили про історію бойків та лемків, збереження традицій та культурної спадщини, дослідження, які вже проводились та майбутні спільні проєкти.
Також під час зустрічі свідок подій примусової депортації Михайло Жуковський поділився своїми спогадами про ті дні. Він розповів, що наразі у Сонячному залишилось 11 мешканців, які були переселені з села Рябе.
Наприкінці заходу начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Тетяна Тюріна передала символічні подарунки переселенцям, які мешкають у Сонячному.
Нагадаємо, 9 вересня 1944 року в Любліні комуністичні уряди Радянського Союзу та Польщі уклали «Угоду між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР», яка передбачала повне звільнення територій, які відходили до Польщі, від українців і переселення етнічних поляків і євреїв – з України до Польщі. Ці території згодом отримали неофіційну назву – Закерзоння.
у 1951 році до села Сонячне було примусово переселено 115 сімей – 528 осіб із Закерзоння. Загалом примусове переселення призвело до руйнування історичних, матеріальних, моральних та культурних цінностей Закерзоння та поставило під загрозу знищення цілої етнографічної групи українського народу.
