Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.
Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами мешканців Донеччини.
14 березня 2022 року в Маріуполі загинув 68-річний Дмитро Хизилкоз. У квартиру, де він мешкав разом із рідними, російські військові влучили з танка.
«Ми жили у різних районах: я – у центрі біля пологового будинку, мама Віра з сестрою Надією, сином Олексієм і дядьком Дмитром – у 23 мікрорайоні. 7 березня у мами був день народження. Мені вдалося передати їй та рідним записку з привітанням і заспокійливими словами, що з нами все гаразд. Наступного дня мені передали відповідь від них – що також усе гаразд і що дуже сумують за нами. А 14 березня російські військові вбили їх. Квартиру повністю зруйнувало, дивом вижив племінник Олексій. Мені вдалося забрати його. Окупанти відібрали у нас найцінніше. Залишилась тільки записка, яку я бережу і часто перечитую», – розповіла Любов Гусєва, племінниця Дмитра.
Дмитро Хизилкоз народився у селищі Старий Крим під Маріуполем. Працював на заводі, останні роки був на пенсії.
«Мій дядько, Дмитро Костянтинович, був гарною, доброю, спокійною людиною. Любив колекціонувати книги і годинники», – розповіла Любов.
Дмитра, Віру і Надію вдалося дістати з-під завалів через місяць після загибелі. Кілька днів загиблі лежали у мішках на сходовій клітці, а потім їх забрали до моргу.
«У цьому жахливому морзі тіла лежали одне на одному. Ми хотіли поховати маму, сестру і дядька поряд із рідними. Просили, щоб їх не забирали на центральне кладовище, де загиблих ховали у великих братніх могилах… Знайшли машину, труни. Люди допомогли вирити одну глибоку могилу на кладовищі Старого Криму. Але поховати там не вдалося. Маму і дядька поховали на центральному кладовищі – у трунах, але в одній траншеї під табличкою з номером… Сестру – поряд із батьком та рідними», – розповіла Любов.
З 24 лютого росіяни вбили 1769 мирних жителів Донеччини, поранили ще 4297. Кількість жертв у Маріуполі та Волновасі наразі достеменно невідома.
Пам’ятаймо!