Організація Об'єднаних Націй (ООН) була створена в 1945 році для підтримки міжнародного миру і розвитку співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. З ініціативою створення відповідної міжнародної інституції вперше виступив 32-й президент США Франклін Делано Рузвельт. 25 квітня 1945 року розпочала роботу Конференція зі створення міжнародної організації у Сан-Франциско, на якій були представлені 50 урядів і ряд неурядових організацій, що брали участь у розробці Статуту Організації Об'єднаних Націй.
Статут ООН набув чинності 24 жовтня 1945 року після його ратифікації п'ятьма постійними членами Ради Безпеки і більшістю інших держав-засновниць. Перше засідання Генеральної Асамблеї ООН відбулась у Лондоні 10 січня 1946 року.
Україна є однією з країн-засновниць ООН, це право їй було надано разом з Білорусією за вагомий внесок у перемозі над нацизмом у Європі. Україна взяла активну участь в розробці Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 «Цілі та принципи» Статуту.
Про високий авторитет нашої держави в ООН свідчить її неодноразове обрання до Ради Безпеки ООН – органу, на який країнами-членами ООН покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001, 2016-2017 рр.). Генеральні секретарі ООН відвідували Україну дев’ять разів: У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галі (1993 р.), Кофі Аннан (2002 р.), Бан Кі-мун (2011, 2014, 2015 рр.) та А.Гутерріш (2017 р.).
Наша держава надає виключного значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у вирішенні складних та комплексних викликів. Україна виходить із необхідності належної реалізації Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року, подальшого реформування ООН, підвищення ефективності її діяльності, забезпечення реформи РБ ООН, посилення ролі ГА ООН.
Також, забезпечується активна участь України в роботі головних органів ООН: Раді Безпеки, Генеральній Асамблеї та ЕКОСОР, а також в органах системи ООН у сфері прав людини.
13 лютого 2017 р. була одностайно ухвалена ініційована Україною перша в історії резолюція РБ ООН 2341 щодо захисту критичної інфраструктури від терористичних загроз.
Україна виступає за посилення ролі Генеральної Асамблеї ООН як найбільш представницького політичного органу. У 1997 році Міністра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії Генасамблеї. Предметом особливої гордості нашої держави є те, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ», ухвалила всеосяжну програму оновлення Організації, запропоновану її тодішнім Генеральним секретарем К.Аннаном, і надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню ООН. У червні 2018 року Постійного представника України при ООН В.Ю.Єльченка обрано Віце-головою 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.
Крім того, наша держава є активним учасником діяльності органів системи ООН у сфері прав людини, стороною всіх основних документів ООН з прав людини, включаючи Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Факультативні протоколи до них та Міжнародну конвенцію з ліквідації всіх форм расової дискримінації.
Попри триваючу агресію з боку РФ, Україна приділяє особливу увагу діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. З 1992 року Україна є активним контрибутором персоналу і техніки до операцій ООН з підтримання миру.
Основним пріоритетом роботи України у Раді Безпеки ООН у 2016-2017 рр. стало належне інформування членів Ради та міжнародного співтовариства про будь-які намагання російської сторони загострити ситуацію в тимчасово окупованому Криму та на сході України.
В умовах триваючої агресії РФ проти України вкрай важливе політичне та міжнародно-правове значення мало схвалення Генасамблеєю ООН резолюцій 68/262 «Територіальна цілісність України» (27.03.2014 р.), 71/205, 72/190, 73/263 і 74/168 «Ситуація із правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна» (19.12.2016 р., 19.12.2017 р., 22.12.2018 і 18.12.2019 р.), та 73/194 і 74/17 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, Україна, а також частин Чорного та Азовського морів» (17.12.2018 р. і 9.12.2019 р.).
З березня 2014 року в Україні на запрошення нашої держави діє Моніторингова місія ООН у галузі прав людини, що фіксує правозахисні наслідки російської агресії.