Голокост - цілеспрямована політика нацистів у роки Другої світової війни щодо знищення євреїв (жертвами якої стали близько 6 мільйонів) на окупованій території Європи. Вважається одним із різновидів геноциду.
01 листопада 2005 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 60/7 «Пам'ять про Голокост», що проголосила 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, в якій зазначено, що «Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…», та закликала держави-члени зробити все можливе, щоб наступні покоління зберегли пам'ять про цю жахливу трагедію людства та запобігти в майбутньому актам геноциду.
Україна з 2012 року вшановує жертв трагедії разом зі всім світом на державному рівні.
Саме 27 січня 1945 року війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших концентраційних таборів нацистської Німеччини – Аушвіц-Біркенау, який діяв біля польського міста Освенцим у 1940-1945 роках.
Першими браму головного табору відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавчанина Анатолія Шапіро. На сусідній табір Біркенау наступали бійці 107-ї Кременецької дивізії під командуванням полтавчанина Василя Петренка. Північний шлях до табору звільняла 152-га танкова бригада під командуванням Анатолія Ковалевського з Чернігівщини. Командир загинув у тому бою.
«Фабрика смерті» Аушвіц стала для світу символом Голокосту, геноциду й терору.
Під час Голокосту в Україні було вбито більш ніж 1,5 млн євреїв, близько 30 тисяч з них - на Донеччині.
За переписом населення від 1939 року на території області проживало 65 556 осіб єврейської національної меншини, що складало 2,1 % від загальної кількості її населення. Найбільша концентрація єврейського населення була у м. Донецьк, де проживало 24 991 євреїв.
Донеччину було окуповано у жовтні 1941 року частинами 17-ї польової та 1-ї танкової армії Вермахту. Весь період окупації територія області перебувала під прямим військовим керівництвом. «Остаточним вирішенням єврейського питання» на Донеччині займалися команди німецької поліції безпеки та СД, які просувалися за передовими частинами Вермахту. Зокрема, це була зондеркоманда 10-а, яка входила до складу айнзатцгрупи D, зондеркоманда 4-b та айзанткоманда 6, які належали до айнзантцгрупи С.
Перший зафіксований на території області розстріл євреїв мав місце у Маріуполі - 20-21 жовтня 1941 року було страчено 8 тисяч людей. Протягом листопада-грудня відбулися розстріли у с. Затишне Волноваського району, містах Слов’янську, Костянтинівці; перші страти євреїв у Донецьку, Краматорську та Макіївці. У січні-лютому 1942 року нацисти знищили євреїв у Авдіївці, Горлівці, Гришиному, Краматорську, Макіївці, Мар’їнці, Покровську та інших населених пунктах.
Станом на середину 1942 року нацисти винищили практично все єврейське населення регіону.
На території міста Донецька у 1942 році існувало єврейське гетто через яке пройшли тисячі євреїв, проте точне їх число залишається й досі невідомим. У шурф шахти № 4/4-біс було скинуто тіла тисяч людей. Крім євреїв в шахті покояться радянські військовополонені та цивільні мешканці інших національностей.
Наймасовішими місцями знищення євреїв на території регіону є:
- Маріуполь – знищено близько 16000 осіб. Наймасовіші розстріли відбувалися поблизу сел. Агробаза.
- Краматорськ – знищено близько 7000 мешканців міста. Їх розстрілювали у кам'яному кар'єрі (сел. Іванівка), глиняному кар'єрі, біля Червоної Скелі та в сел. Ясногірка.
- Костянтинівка – знищено близько 5000 осіб. Найчастіше місцем розстрілів була Сергіївська балка.
- Бахмут – в алебастровому забої Артемівського заводу шампанських вин більше 3000 жителів міста, більшість з яких були представниками єврейської спільноти, були заживо замуровані в камері № 46.
Частина єврейського населення Донеччини вижила завдяки своїм землякам – Праведникам народів світу.
Вже у XXI столітті геноцид знову прийшов на українську землю. Останні майже 9 років російська влада намагається знищити населення України. Після 24 лютого 2022 року армія рф, не ховаючись, вірячи у свою безкарність, зайнялась вирішенням «українського питання» - масово катуючи та вбиваючи українців. У 1945 році, відступаючи нацистські війська намагалися повністю зруйнувати та знищити Аушвіц, у 2022-2023 роках зносять будівлі в Маріуполі, щоб приховати свої злочини, ракетами та бомбами фактично «стирають» населені пункти України, щоб ніхто не дізнався про кількість вбитих ними цивільних людей, відступаючи, нищать все навколо, поспіхом ховаючи закатованих людей в братських могилах.
Але злочини неможливо приховати. Це не вдалося зробити нацистам, не вдасться і рашистам. Організатори та виконавці цих злочинів обов’язково будуть відповідати за скоєне – вони не мають строку давності.