«Молода людина року – 2025» - Анастасія Щербакова

Учасниця обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «Серце, віддане Донеччині» Анастасія Щербакова

Моя історія почалася в липні 2022 року. До цього ми жили в мирному Кураховому, працювали, виховували дитину, але все змінилося 24 лютого. Через вибухи та небезпеку ми вирішили переїхати до батьків у село Багатир, де, як нам здавалося, було безпечніше.

На відстані 12 кілометрів від нас вже точилися бої. Від знайомих я дізналася, що в селищі Велика Новосілка в укритті переховуються діти з батьками. Зв’язку з селищем не було, тому потрібно було їхати й дізнаватися, чого вони потребують. Зібравши сили, ми вирушили туди. Знайти людей було неважко, адже вони трималися разом. Серце стискалося від побаченого: маленькі, злякані діти, що з криками бігли в укриття при кожному вибуху. Ми записали всі їхні потреби.

17 липня 2022 року я вперше приїхала до них із допомогою, яку вони просили, а також із солодощами та речами для малечі. Так усе й почалося. Я почала збирати продукти, воду, одяг, перев'язувальні матеріали та ліки, і їздила до них двічі на тиждень.

Згодом місцеві показали дім, де жінка отримала поранення від осколка. Я усвідомила, що моїх знань недостатньо. Хоч і надала допомогу, як могла, але одразу, без вагань, подала документи на тренінги з першої невідкладної домедичної допомоги. За місяць я пройшла два такі курси.

Із наближенням холодів потреби людей зростали. Я їздила у Велику Новосілку все частіше. Крім тих, хто був в укритті, з'явилися люди, що не бажали покидати свої будинки. Зросла потреба не лише в ліках, а й у медичній допомозі. Додалося ще одне село, де семеро людей опинилися майже в окупації. Попри страх, ми їздили туди до останнього, поки дорогу не відрізало і зв'язок не зник.

Наприкінці 2024 року я виїхала до міста Кам'янське на Дніпропетровщині. Зараз працюю фармацевтом, але продовжую допомагати вимушено переміщеним особам: звертаюся до благодійних фондів, допомагаю з відновленням документів, пошуком житла та отриманням іншої допомоги.

Волонтерство для мене — це покликання. Це про справжні вчинки та людяність, яка рятує життя.