«Молода людина року – 2025» - Ліліана Рябенко

Учасниця обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «Серце, віддане Донеччині» Ліліана Рябенко

Ліліана Рябенко — староста Малинівського старостинського округу Гродівської селищної громади, молода лідерка, чиє серце з перших кроків життя і до сьогодні залишається назавжди пов’язане з рідною Донеччиною. Закінчивши вищий навчальний заклад у Харкові, маючи безліч можливостей залишитися у великому місті, Ліліана не роздумуючи повернулася додому — у рідну Малинівку. Туди, де минуло її дитинство, де жили покоління її родини, де кожен куточок знайомий і дорогий.

У 2020 році вона стала старостою села, вкладала душу в розвиток громади та життя кожної людини поруч. Початок повномасштабного вторгнення став непростим випробуванням для кожного українця. Для Ліліани — це був вибір серця: залишити рідний дім чи залишитися поруч з тими, хто потребує підтримки. Мама двох маленьких дітей, вона могла б виїхати у безпечніше місце, але обрала залишитися, бо її фронт тут.

У найтяжчі місяці 2022 року вона організовувала збори речей і продуктів для переселенців, зустрічала людей із прифронтових територій, розвозила допомогу, опікувалася мешканцями рідного села. Допомагала тим, хто не міг виїхати самостійно, підтримувала пенсіонерів, які довіряли їй свої найважливіші потреби: ліки, пенсії, побутові справи.

Разом із чоловіком Олександром вони підтримували наших захисників — від проживання до харчування, від турботи до вдячності.

Коли ситуація стала критичною, Гродівську селищну раду релокували до Дніпра. Ліліана разом з родиною також переїхала, але не залишила громаду ні на мить. Вона стала однією з ініціаторок створення Гуманітарного офісу Гродівської селищної ради в місті Дніпро — місця, яке стало точкою опори для сотень людей. Тут допомагають переселенцям із громади: надають послуги, проводять події, розподіляють допомогу, зберігають зв’язок між людьми і рідним домом.

Та Ліліана не забула й тих, хто залишився в рідній Малинівці. До осені 2024 року вона, ризикуючи життям, особисто їздила в небезпечні райони, привозила ліки, продукти, підтримувала людей, вмовляла на евакуацію. Залишаючись на зв’язку з кожним, хто потребував допомоги, вона навіть організовувала транспортування поранених і супровід до лікарень — не за посадою, а за покликом серця.

Сьогодні мешканці громади роз’їхались по всій країні, але Ліліана продовжує бути з ними поруч: за її ініціативи створено систему поштової доставки гуманітарної допомоги — працює заявка, збирається підтримка, а вона особисто передає пакунки до поштових відділень у Дніпрі. Водночас вона залишається секретарем молодіжної ради Гродівської сільської військової адміністрації — активно підтримує молодь, розвиває ініціативи, допомагає організовувати заходи, надихає і гуртує.

Ліліана Рябенко — це не просто староста, мама чи переселенка. Це жінка, чиє серце б'ється в унісон з Донеччиною. Вона демонструє неймовірну силу, вірність та відповідальність, а її щоденні вчинки — це приклад незламної любові до рідної землі.