«Молода людина року – 2025» - Крістіна Василюк

Учасниця обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «Молодіжний працівник року» Крістіна Василюк

Мене звати Крістіна Василюк. Я молодіжна працівниця, яка не зупиняється. Це не гасло, а короткий опис мого шляху. Я не просто працюю для молоді — я і є частиною молоді. З її болем, викликами, діями та силою. Я зростаю разом із громадою, змінююсь разом із країною й роблю все, щоб у молодих людей був шанс не просто виживати, а жити, мріяти й діяти.

Сьогодні я — заступниця директора Культурно-інформаційного центру прифронтової Костянтинівки, членкиня молодіжних рад при Донецькій облдержадміністрації та молодіжної ради при Костянтинівській міській раді, комунікаційна менеджерка громадської організації «Відповідальні громадяни». За кожною з цих ролей — конкретні люди, рішення й проєкти, завдяки яким молодь отримує голос, простір, ресурси.

Мій шлях у молодіжній роботі почався з культури. У Культурно-інформаційному центрі, в партнерстві з Костянтинівською міською радою, я організувала понад 600 подій, зокрема 24 масштабні фестивалі. Один із них — «Вільний степ» — став символом переосмислення регіональної ідентичності Донеччини.

Я впроваджувала програми патріотичного виховання, підтримувала культурні обміни між східними і західними регіонами, створювала середовища, де молодь могла втілювати власні ідеї в реальність.

24 лютого я, як і всі, прокинулася від обстрілів. Але вже за добу зрозуміла — моя тривожність має перетворитися на дію. Так виник волонтерський рух у Костянтинівці. Спочатку — через публічну сторінку, згодом — у складі координаційного штабу при міській військовій адміністрації. Ми організовували евакуації, доставку гуманітарної допомоги, облаштовували прихистки та підтримували постраждалих.

Згодом моя діяльність переросла у проєктну роботу в гуманітарному секторі. У складі громадської організації «Відповідальні громадяни» я адмініструвала грошову допомогу для постраждалих родин, працювала в найнебезпечніших районах Донеччини, комунікаційно супроводжувала 8 масштабних гуманітарних і освітніх проєктів у 4 регіонах України. Ми співпрацювали з UNICEF, OCHA, Mercy Corps, World Vision та іншими міжнародними партнерами. Загалом ці ініціативи охопили понад 500 тисяч людей, зокрема молодь, яка отримала не лише допомогу, а й нові можливості для розвитку.

Попри війну, я не припинила працювати з молоддю. Навпаки — ця робота стала ще важливішою. Я створила «Точку опори» та платформу «Молодь-360» для розвитку, спілкування та психологічної підтримки. Наші зустрічі проходили навіть в укриттях. І якщо хтось скаже, що це було «не на часі», я покажу фото, де молодь усміхається після заходу в підвалі, бо їй дали простір бути собою.

Я реалізовую заходи з фокусом на ідентичність, самовираження, участь у громаді, психосоціальну підтримку та освіту. Це не «активності для галочки» — це робота, яка формує спільноти і доводить, що навіть на лінії фронту молодь — це сила.

Як членкиня молодіжної ради при Донецькій облдержадміністрації я залучена до розробки Стратегії молодіжної політики області — з акцентом на підтримку ВПО, збереження ідентичності та участь молоді у процесах відновлення.

Разом з командою ми реалізували проєкт «Код Донеччини» за підтримки ЮНІСЕФ та Донецької облдержадміністрації — настільну гру, що формує у підлітків і молоді цілісне розуміння регіону без упереджень і штампів. Її вже протестували понад 300 учасників, і вона активно використовується у школах та молодіжних просторах, хабах. Бути співавторкою такого інструменту для мене — це не лише професійна гордість, а й спосіб показати, що Донеччина має власний голос і культуру, які варто знати.

Окрім цього, я беру участь в адвокаційній діяльності, ініціюю публічні обговорення, представляю інтереси молоді у діалозі з владою. На національному рівні презентую досвід громади на форумах, налагоджую партнерства з іншими регіонами та залучаю нові можливості. Хочу, щоб про Донеччину говорили не лише в контексті війни, а як про регіон, що створює, мріє й діє.

Підтримка армії — теж частина моєї діяльності. З початку вторгнення я організовувала закупівлі амуніції, ліків тощо. А сьогодні — створюю серію зустрічей «Вартові нації», де молодь спілкується з військовими. Ми долаємо бар’єри, вчимося розуміти одне одного, говоримо про цінності. Я також працюю з молодими військовими, допомагаючи їм з адаптацією, самоусвідомленням і включенням у громадське життя.

Мій шлях у сфері молодіжної роботи почався у 2018 році, коли я пройшла базовий тренінг за програмою «Молодіжний працівник». Саме тоді я усвідомила, що це не просто напрям — це моя справа, у якій я можу бути корисною. Відтоді я постійно розвиваюсь і поглиблюю знання: пройшла понад 30 навчальних програм і курсів. Ці знання дали мені системне бачення молодіжної політики в умовах війни — і я використовую їх у своїй щоденній роботі з молоддю та громадами.

Нещодавно я пройшла тренінг з кар’єрного консультування та тепер працюю над створенням нового освітнього напрямку для молоді, який допоможе їй не лише адаптуватися до нових реалій, а й знайти можливості для розвитку та реалізації в умовах сучасних викликів.

На цьому я завершую свою розповідь, але не зупиняю свою роботу. Адже поки є віра і прагнення до змін, я буду завжди тут, готова рухатися вперед, щоб створювати нові можливості для молоді. Дякую усім, хто поруч!