«Молода людина року – 2025» - Олена Пробачай

Учасниця обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «На варті життя» Олена Пробачай

«Робіть те, що можете, з тим, що маєте, там, де ви є. Дякую за відновлення», - цю фразу я почула від військового з Донецької області, коли ми закінчували заняття з фізичної терапії. Тоді я зрозуміла остаточно, що не помилилась у виборі своєї професії, бо відчувати вдячність - це невідʼємна частина нашої співпраці.

Мене звати Олена. Я народилася в селі Старомлинівка Волноваського району, де з 2014 року почали відбуватись бойові дії. Ми жили у страху та водночас з надією, що скоро все закінчиться.

Будувати плани було важко, але коли я здобула повну загальну середню освіту, треба було обирати, з якою професією пов’язати життя. У 2018 році я вступила до медичного університету. Саме тоді почався мій шлях у напрямку реабілітації.

Фізична терапія різнобічна та адаптована сфера, якої потребують всі верстви нашого населення: діти, дорослі, цивільні та насамперед військові. Особисто для мене надважливим фактором на той момент було допомагати відновлюватись нашим Захисникам і Захисницям. А з початком повномасштабної військової агресії рф проти України я ще більше впевнилася у своєму виборі.

І зараз, коли за плечима досвід практичної діяльності у 2 роки, я впевнено можу сказати - так, фізична терапія - це моє покликання, робота, в якій я відчуваю цінність та вагому потребу для наших людей.

Воїни приходять мовчки, у їх погляді іноді немає надії, лише втома та біль. Ми починаємо працювати з малого: від розмови до легких вправ, які переходять до більш інтенсивних занять, адже ті, хто бував у бойових діях, потребують не тільки лікування, а й людської уваги.

Це щоденний вибір  рухатись - коли хочеться зупинитись, підніматись - коли здається, що більше не зможеш. Це коли кожен крок, який раніше здавався звичним, тепер потребує зусиль, терпіння і віри. А ти бачиш успіхи та результати, радієш, що маєш змогу допомогти повернути віру в життя, знайти силу попри пережиту травму. Бо місяць тому воїн був незалежним і сильним, а сьогодні ти наново вчиш його пересуватись та відновлювати навички самообслуговування.

Життя на війні - це те, що може зламати психічно і фізично, а фізична терапія - це не просто робота, це те, що допомагає повернутись до життя, на шлях до своїх мрій. Кожного дня відчуваю, що живу не дарма. Кожна посмішка, іноді неохоче і через біль – подарунок і віра в те, що я на правильному шляху.

Або воюй, або працюй на Перемогу – цим гаслом повинен керуватися кожен українець, це значно наблизить довгоочікуваний день. Я вдячна професії, що маю честь відновлювати людей, які наближають моє повернення на рідну землю, на рідну Донеччину, у Старомлинівку. Слава Україні! Слава Збройним Силам України!