«Молода людина року – 2025» - Рінат Аскеров

Учасник обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «Молодіжний працівник року» Рінат Аскеров

Моє ім’я - Рінат Аскеров, я народився 2001 року в місті Мар’їнка. Це було звичайне маленьке місто, але для мене - цілий всесвіт. Саме тут я вперше відчув, що таке боротьба, підтримка, сила духу. І саме тут розпочалась моя історія, яку сьогодні з гордістю розповідаю.

Зі спортом я знайомий із дитинства. У 2008 році, коли мені було лише сім, я вперше прийшов у секцію боксу в Мар’їнській ДЮСШ. Тренування стали для мене не просто заняттями - це була школа життя. У 2014 році я змінив напрям - перейшов у кікбоксинг у Курахівську ДЮСШ. І з того моменту почався мій справжній шлях до мрії.

Я ніколи не мав усе одразу. Усе, чого досягнув, - результат щоденної праці, падінь і підйомів. Я мріяв не просто стати чемпіоном, а й стати тренером, який допоможе іншим повірити в себе.

У 2018 році я вступив до Харківської державної академії фізичної культури. Там здобув не лише знання, а й розуміння: спорт - це не про фізику, це про силу волі, про здатність ставати кращим, ніж учора. Я отримав ступінь магістра зі спеціальності «Фізична культура і спорт» і вже тоді знав: я повернуся до громади.

 У 2019 році я почав свою тренерську кар’єру в комунальному закладі «Спорт для всіх», а з 2020 року працюю тренером у Мар’їнській ДЮСШ. Серед моїх вихованців - призери обласних і всеукраїнських змагань з кікбоксингу WAKO. Вони - моя гордість.

Я постійно рухаюсь вперед. Дворазовий чемпіон Кубка світу, багаторазовий чемпіон України, срібний призер чемпіонату Європи - це не просто титули. Це підтвердження того, що якщо маєш мету, то жодні обставини не зламають тебе.

Коли почалася війна і Мар’їнка згодом стала окупована, біль охопив серце. Але я не опустив руки. Я лишився з дітьми, з молоддю. Я продовжив тренування онлайн, проводив відкриті уроки, ініціював спортивно-патріотичні заходи, брав участь у волонтерських акціях, допомагав в організації культурно-освітніх заходів.

Я бачу, як спорт змінює дітей. Як в їхніх очах з’являється вогонь. Як замість страху приходить сила. І саме заради цього я працюю. Щоб наші діти мали віру в себе. Щоб наша громада - навіть у тимчасовій розлуці - зберігала свою гідність, характер і дух.

Мій шлях - це шлях звичайного хлопця з прифронтового міста. Але я впевнений: кожна перемога починається з віри в себе. І сьогодні я тут не лише як тренер і спортсмен, а як людина, яка хоче надихнути інших не здаватися, не зупинятися, не забувати, хто ми є.