«Молода людина року – 2025» - Сергій Гаркуша

 Учасник обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «Рятівник року» Сергій Гаркуша

Сергій Гаркуша - пожежний-рятувальник 41-ї державної пожежно-рятувальної частини 12-го державного загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області. Людина, яка у в  2011 році присягнула на вірність справі порятунку людських життів і вже понад десять років щоденно доводить це не словами, а справами.

Коли в Україні почалася повномасштабна війна, багато хто опинився перед вибором: поїхати в безпечне місце чи залишитися вдома, аби допомагати іншим. Сергій навіть не сумнівався. Він залишився у своєму рідному місті Костянтинівка, яке з перших тижнів війни стало мішенню ворожих атак. Місто, що стоїть на межі лінії фронту, майже щодня зазнає обстрілів, пожеж, руйнувань. І саме тут рятувальник щоденно виходить на службу — не для галочки, а щоб рятувати реальні людські життя.

Його підрозділ — це невелика команда, яка працює на межі фізичних і психологічних можливостей. Вони першими прибувають на місця трагедій, де щойно впали ракети, вибухнули снаряди чи почалася пожежа. Не маючи права на страх, вони діють злагоджено і чітко, як одне ціле. І в цьому «цілому» — Сергій Гаркуша як приклад мужності та витримки.

Він брав участь у ліквідації наслідків десятків обстрілів. Та серед них є кілька, які стали справжніми випробуваннями як професійними, так і особистими.

Один із найважчих викликів — гасіння пожежі в ЕКО-маркеті після ракетного обстрілу з РСЗВ. Палаюча будівля, повна диму й небезпечних матеріалів, могла стати спільною могилою для всіх, хто ризикнув зайти всередину. Але Сергій без вагань увійшов. Разом із колегами він працював у критичних умовах, приборкуючи полум’я, що розповсюджувалося з неймовірною швидкістю. Його рішучість, витримка і точність стали запорукою успішної ліквідації пожежі та збереження сусідніх будівель.

Інший випадок — гасіння пожежі на залізничному вокзалі Костянтинівки, який також став мішенню ворога. Сергій працював серед уламків і розпечених металевих конструкцій. Його завданням було не лише гасити вогонь, а й шукати можливих поранених. Пожежа погрожувала перекинутися на сусідні будівлі, але рішучість та злагодженість підрозділу врятували ситуацію.

 Але найстрашніші події, як зазначає сам Сергій, пов’язані з приватним сектором «Червоний», який потрапив під обстріл касетними боєприпасами. Це було справжнє пекло: зруйновані будинки, поранені й загиблі мешканці, пожежі, що охоплювали одразу кілька вулиць. Сергій, незважаючи на загрозу вибухів боєприпасів, які ще не здетонували, працював у самому центрі небезпеки. Він допомагав розбирати завали, шукав людей, гасив полум’я, а паралельно підтримував постраждалих морально.

За час служби Сергій неодноразово отримував державні та відомчі нагороди. Медалі «За оборону України», «За участь у АТО», знак «За відвагу в службі» та Хрест ДСНС «За відвагу у надзвичайній ситуації» — це визнання багаторічної щоденної праці, яка рятує долі.

Проте Сергій — не лише професіонал. Це також щира людина, для якої чужий біль — це завжди особистий виклик. Він не шукає слави чи публічності. Він просто робить свою справу.

У час, коли Україна проходить через страшні випробування, особливо важливо пам’ятати і вшановувати тих, хто тримає її на своїх плечах. Військові на фронті, медики в лікарнях, волонтери в тилу — і, звісно, рятувальники, які кожного дня ризикують життям заради нашої безпеки. Сергій Гаркуша — один із них. Молодий, сильний, впевнений, відданий вогнеборець, який не боїться полум’я, бо серце його палає любов’ю до людей і своєї Батьківщини.