«Молода людина року – 2025» - Сергій Можаровський

Учасник обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «Нескорені: сила духу та звитяга Донеччини» Сергій Можаровський

Я, Можаровський Сергій, народився у 1998 році в селищі Очеретине Донецької області. Зростав у звичайній українській родині, де з дитинства мені прищеплювали працьовитість, відповідальність, любов до Батьківщини та глибоку повагу до людей.

У школі я навчався із зацікавленням, особливо захоплюючись технікою, природничими науками та географією. Після закінчення 9 класів вступив до Донецького політехнічного технікуму за спеціальністю «Обробка та ремонт побутової техніки».

На жаль, події 2014 року — окупація Донецька та початок російської агресії — різко змінили моє життя. Через небезпечну ситуацію та вимушене припинення навчального процесу я був змушений залишити технікум і повернутися додому. Щоб завершити здобуття середньої освіти, повернувся до Очеретинської школи, де у 2015 році успішно закінчив 11-й клас.

Того ж року я вступив до Донецького національного технічного університету, який на той момент був евакуйований до Покровська. Обрав спеціальність «Науки про Землю», адже ще зі школи цікавився геологією та природничими дисциплінами. Під час навчання був сумлінним і наполегливим студентом. Після здобуття ступеня бакалавра працевлаштувався геологом на шахту ШУ «Покровське», де отримав свій перший професійний досвід у сфері надрокористування.

Паралельно з роботою я продовжував навчання у магістратурі. У 2020 році успішно захистив кваліфікаційну роботу та отримав ступінь магістра за своєю спеціальністю.

Восени 2021 року я був призваний на строкову військову службу до лав Національної гвардії України. Службу проходив у Маріуполі, виконуючи завдання із забезпечення громадської безпеки та обороноздатності міста.

24 лютого 2022 року, разом з усією країною, я зустрів початок повномасштабного вторгнення. Як боєць Національної гвардії, перебував на передовій у Маріуполі. Разом із побратимами ми гідно та мужньо обороняли місто в умовах постійних обстрілів, нестачі ресурсів та тотального наступу ворога. Під час оборони я отримав кульове поранення.

Після тривалих боїв та блокади заводу «Азовсталь», 17 травня 2022 року, за наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України я здався в полон із надією на подальший обмін. Упродовж 27 місяців перебував у російському полоні, де зіткнувся з фізичним та психологічним тиском, важкими умовами утримання та приниженням. Однак ніколи не втрачав віри у себе, в Україну та у нашу перемогу. Мене тримали на плаву спогади про родину, силу духу побратимів і глибока впевненість у правоті нашої боротьби. Перебуваючи в полоні, я відкрив у собі творчі здібності, почав писати вірші, які присвячував насамперед своїй коханій та рідним. Це допомагало мені не падати духом та емоційно заряджало.

24 серпня 2024 року, в День Незалежності України, я був звільнений із полону в межах обміну. Повернення додому стало найсильнішим емоційним моментом мого життя. Зараз я проходжу процес відновлення – фізичного, морального та соціального. Знову навчаюся жити серед мирного населення, шукаю себе у новій реальності та маю велике бажання бути корисним державі та суспільству.

Я маю намір продовжити свою професійну діяльність, здобути нові знання й навички, а також активно брати участь у суспільно важливих ініціативах.