Обласний конкурс "Жінка Донеччини": Світлана Петряєва (номінація "Журналістка року")

Управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації представляє учасниць обласного конкурсу «Жінка Донеччини». Знайомтесь -  Світлана Петряєва (номінація "Журналістка року").

Світлана Петряєва народилася 06.10.1994 року в м.Костянтинівка Донецької області, вона прессекретарка та старший лейтенант Служби судової охорони в Донецькій області. Нині – єдина жінка з територіального управління, яка несе службу на охороні громадського порядку судів та адмінбудівель.

У своєму рідному місті Світлана прожила 17 років, а після закінчення школи вступила до Маріупольського державного університету на спеціальність "Журналістика".

Коли навчалася в магістратурі, пішла працювати на комбінат імені Ілліча в корпоративну газету. Паралельно займалася копірайтингом на фрилансі. Але поєднувати навчання, написання диплома та роботу було дуже важко. Тому всі сили дівчина спрямувала на навчання в університеті.

Після закінчення університету Світлана працювала в пресслужбі Донецької обладміністрації, департаменті соцзахисту населення ОДА. А згодом — на посаді прессекретарки територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, яке відповідає за охорону громадського порядку у судах.

Це самостійна посада, вона поза відділом. Прессекретар підпорядковується безпосередньо керівнику Служби. Так, відповідальності там більше, проте дівчина  не боялася нових викликів. Навпаки, хотіла розвиватися у своїй професії. У Службі судової охорони в неї стало більше творчої самостійності, але і відповідальності теж.

Якщо раніше Світлана завжди казала, що ніколи не одягне погони, то зараз вона  пишається своєю службою. З цим пов’язана її мрія – працювати в журналістиці.  І Світлана жодного разу не пошкодувала, що колись склала присягу. Як каже сама Світлана, що все-таки вона більше цивільна людина. Однак змогла адаптуватися до нових умов, поринути у те, як працює Служба. Для цього їй потрібно було отримати нові  навички та знання з вогневої, тактико-спеціальної, домедичної підготовки.

В день повномасштабного вторгнення співробітників Служби судової охорони зібрали всіх по бойовій тривозі у територіальному управлінні. Донині Служба судової охорони перебуває в Донецькій області. Виконують ті самі обов'язки, але з певними змінами — на час воєнного стану перейшли на посилений варіант несення служби.

Жінкам, які несли службу в ССО, керівник запропонував евакуюватися до більш безпечних регіонів, особливо матерям, які самостійно виховують дітей. Власної сім'ї та дітей Світлана не має, тому вирішила залишитися на Донеччині. У квітні 2022 року так склалися обставини та службова ситуація, що начальник наполіг на її евакуації до м. Чернівці, де дівчина продовжила нести службу наступні пів року. Але в листопаді 2022 року  знову повернулася на Донеччину, бо її не полишали думки, що вона може бути корисною тут, в регіоні, де народилася. Саме тому Світлана знову  на рідній Донеччині. Тепер вона командирка взводу.

Паралельно їй доручили виконувати обов’язки прессекретарки та співробітниці зі взаємодії з міжнародними організаціями.

Серед усіх співробітників Служби залишається єдиною дівчиною-офіцером, яка несе службу на охороні громадського порядку та майна судів. 

Хоча  головна задача полягає в охороні громадського порядку у судах, Світлана з колегами розвозили гуманітарну допомогу. Минулого року, коли наші захисники були в Лимані та Авдіївці, у свої вихідні допомагала  людям з інвалідністю, багатодітним родинам, усім, хто потребував підтримки. У Дружківці допомагали розвантажувати допомогу, з Покровського району евакуювали поранених військових, з Лиманського району – людей з інвалідністю. Це її громадянський борг, вона давала присягу служити та захищати народ України. Серед колег Світлани також багато героїчних та сильних духом людей. 

Дівчина впевнена, що дуже скоро наші території будуть звільнені. Її колеги, які були вимушені покинути домівки, повернуться в рідні міста. Світлана дуже розуміє їхні почуття, бо таке ж відчувала, коли була в Чернівцях. Та все одно їй було легше - вона могла повернутися у будь-який момент. А ось вони приїдуть до Донецька, Харцизька, Горлівки лише після повного звільнення від окупантів. А для цього всі ми повинні вірити й допомагати нашим Збройним Силам України.

Матеріал надано управлінням сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації