Обласний конкурс "Жінка Донеччини": Ірина Макух (номінація "Психологиня року")
8 місяців тому
Управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації представляє учасниць обласного конкурсу «Жінка Донеччини». Знайомтесь – Тетяна Перехрест (номінація "Вчителька року").
Тетяна Сергіївна Перехрест — вчителька з Бахмута, з міста, яке існує тільки на карті. Вона — одна з тих численних жінок, які обрали складну, але таку цікаву професію вчителя, що несе в собі важливу місію впливати на майбутні покоління.
З дитячих років Тетяну приваблювали точні науки, особливо математика та фізика. Вона завжди вірила, що знання - це найцінніший скарб, який ніхто не може у нас забрати. Ще з тих далеких днів дитинства, коли вона сиділа за шкільною партою, Тетяна відчувала жагу до навчання та велике бажання ділитися своїми знаннями з іншими.
Спостерігаючи за вчителями, які надихали її своєю відданістю професії та вмінням передавати знання, Тетяна прагнула бути такою, як вони, – впевненою, творчою, сучасною та справедливою.
Свою педагогічну діяльність вона розпочалася у рідній школі, у рік Незалежності України, коли наша Батьківщина здобула державний суверенітет. Це був особливий час, повний ентузіазму та надії на краще майбутнє. Роки роботи в школі збігалися з роками становлення сучасної України, і це завжди надихало вчительку на саморозвиток і впевненість.
Пройшло багато років. Тетяна залишилася тією ж захопленою дівчиною, яка обожнює свою роботу, яка завжди поруч із дітьми та готова будь-якої миті підтримати й допомогти. Вона пишається кожним зі своїх учнів, незалежно від того, стали вони переможцями олімпіад і конкурсів, чи просто змогли розв'язати одну задачу. В кожному успіху, навіть найменшому, вона вбачає велику цінність і розуміє, яку важливу роль він відіграє в особистому розвитку дитини.
Тетяні дуже важливо, щоб кожен учень відчував свою власну цінність і здатність до досягнень. Коли дитина подолає свої внутрішні бар'єри, подолає невіру в себе, — це стане стартом до великих перемог. Кожен крок, кожна дрібничка, кожне досягнення — це камінчик, який будує прекрасне майбутнє.
Впродовж усіх цих років учителька намагалася не лише передати академічні знання, а й прищепити дітям любов до математики та фізики, розкриваючи перед ними безмежні можливості цих наук. Тетяна прагне виховувати у своїх учнях почуття гордості за свою країну, щоб вони зростали активними та відповідальними громадянами, які готові зробити свій внесок у будівництво сильної та квітучої України.
Для неї як вчителя є нагородою бачити, як зростають діти, змінюються та стають дорослішими. Тетяна завжди прагнула активно залучати їх у роботу й виховувати в них повагу до рідного краю та до старших. Вони разом, як одна команда, брали участь у конкурсах, олімпіадах та шкільних заходах. Творчість не мала меж – від малюнків і віршів, танців і пісень до створення проєктів. Як результат - учні отримали визнання в різноманітних конкурсах, предметних олімпіадах та в захисті своїх робіт у Малій Академії наук.
Тетяна є керівником міського об'єднання вчителів математики. Для неї це надзвичайно важлива та відповідальна роль. Вона завжди намагається сприяти спільному зростанню та розвитку професійної спільноти, впроваджуючи нові підходи та інноваційні методики, які допомагають зробити процес навчання ще більш цікавим та ефективним.
Як кожен з нас, вона будувала плани на майбутнє, планувала подорожі з дітьми по нашій мальовничій Україні. Мріяла… Але одного дня наш світ змінився. Повномасштабна війна, яку ми не очікували, 24 лютого 2022 року прийшла і в її життя. Страшний сон став реальністю, яка змінила все: життя, долі та розкидала всіх по Україні й за її межами.
Війна вирвала Тетяну зі звичного ритму, зі школи, яку вона так любила, де всі ці роки тривала її робота, з домівки, з рідного міста, та нещадно все зруйнувала. Школа залишилася в пам'яті та на фото, які нагадують про ті щасливі дні, які були у неї вдома. Іноді, уві снах, Тетяна знову поспішає на урок до рідного класу, де з посмішками її зустрічають діти.
Зараз учителька працює дистанційно у своїй школі. І щоразу, коли вона заходить на дистанційний урок і бачить обличчя дітей та вогник в їхніх очах, то відчуває себе наче вдома, на Донеччині, в рідній Бахмутській школі, де залишилось мирне щасливе життя. Це надає їй сили у ці важкі часи жити і йти далі. Це нелегко, але вони разом долають труднощі дистанційного навчання. Тетяна з дітьми стали ще більш згуртовані, не втрачають жодної можливості для продовження шкільних занять та цінують кожен день. Вона впевнена, що разом зі своїми учнями подолають труднощі, пройдуть через всі випробування, бо добро завжди перемагає темряву.
Тетяна завжди буде пам'ятати тих, хто віддав своє життя в жорстокій війні, буде завжди вдячна нашим захисникам і захисницям, які виборюють нашу Перемогу.
Вчитель – це не професія, а важлива місія. Це – мрія й один із численних символів незламності нашого непереможного народу.