«Бодай того Бог з душею розлучив, хто нас розлучає. Знав би я, як над ворогами помститися, тілько ти мені руки зв’язала». Такими словами на початку XVII століття звертався гетьман Мазепа до своєї коханої Мотрі.
«Простих людей над шляхту не маєм повишати. Теж не шляхту над шляхту не маєм повишати, але усю шляхту маєм заховати у іх почтивості». А це — один з артикулів Першого Литовського статуту, року 1529-го.
«Мати, не хотячи дитичя, біжя гет». Цей запис хтось залишив на стіні ще молодої Софії Київської в XI столітті.
Тисяча років нашої історії, тисяча років нашої мови — як на долоні. Зрозумілі кожному українцю слова, які свідчать, що на цій землі завжди були ми. Ми отримали свою мову у спадок від десятків поколінь тих, кого хотіли знищити, але так і не змогли.
Тепер наш обов’язок — передати цю мову далі, на тисячу і тисячі років вперед.
Говорімо українською!
З Днем української писемності і мови!