В той час як Збройні Сили України розпочали звільнення тимчасово окупованих територій, російські окупанти намагаються закріпитися на них як мілітарними, так і немілітарними способами: шляхом створення окупаційних адміністрацій, проведенням паспортизації, референдумів.
Налякані наступом українських військ рашисти застосовують і найпідлішу «зброю» – заручників, за якими ховаються. Фактично вони створюють «живі щити», організовуючи офлайн-навчання в школах, створюючи величезні черги з автомобілів на блокпостах, розміщуючи військову техніку й особовий склад біля житлових будинків.
Цивільне населення на ТОТ використовують як «живий щит» для прикриття своєї військової техніки та особового складу.
Ще 4 березня 2014 року на прес-конференції в Ново-Огарьово президент рф путін заявляв: «Якщо ми приймемо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян, і нехай спробує хтось із числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми будемо стояти позаду, не спереду, а позаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей. Я подивлюся на тих, хто віддасть такий наказ в Україні».
«Живий щит» – це звичайний, традиційний елемент ганебної тактики російської армії: так було в Чечні, в Грузії, в Сирії. Так відбувається зараз і в Україні. Але тут вражають масштаби.
Треба розуміти, що це не просто рішення командирів підрозділів. Це державна політика, це політика воєнно-політичного керівництва рф. Масштаб, повне усвідомлення та спланованість дій у використанні цивільного населення в якості «живого щита» роблять воєнними злочинцями не тільки командирів на місцях, а й всю вертикаль військового керівництва рф.
Тому найкращий варіант захистити себе та рідних – виїхати на територію вільної України. Це непросто, але треба знаходити шляхи та можливості, адже залишатися ризиковано. Бо росіяни, рано чи пізно, так чи інакше, використають мешканців як «живий щит».
Також закликаємо людей на тимчасово окупованих територіях не дозволяти дітям навчатися офлайн - це небезпечно. Учбові заклади в офлайн-режимі – це яскравий «живий щит».