9 годин тому
З 20 лютого по 3 березня 2026 року національна збірна ветеранів і ветеранок вирушить до США на Marine Corps & Air Force Trials — щорічні спортивні змагання для поранених військовослужбовців і ветеранів Повітряних сил та Морської піхоти США..
Формат Marine Corps & Air Force Trials побудований за принципом адаптивного спорту: усі дисципліни підлаштовані під індивідуальні можливості поранених військових, ветеранів і ветеранок, щоб змагання були чесними, безпечними й конкурентними.
До складу української збірної увійшов й Артем Передереєв з Донеччини.
Мінветеранів знайомить з українською збірною, яка представлятиме нашу країну на змаганнях, та розповідає історію ветерана Артема Передереєва. Він сам з Покровського району Донецької області, а нині проживає в Івано-Франківській області. Для Артема спорт став шляхом до відновлення, внутрішньої рівноваги та незалежності після важкого поранення.
Артем пішов на службу навесні 2024 року та служив у третій штурмовій бригаді. Під час першого бойового виходу він отримав поранення, після якого служба завершилася, а попереду був складний період лікування та реабілітації.
До поранення спорт не займав значного місця в його житті — бракувало часу через роботу. Втім, він завжди любив рух і випробування себе: «Завжди подобалося перемагати себе. Коли важко, коли хочеться зупинитися — дотиснути до останнього, щоб подолати себе», - зазначає ветеран.
Після поранення спорт набув зовсім іншого значення. Реабілітація була зосереджена на розвитку фізичної сили, щоб повернути собі максимальну самостійність. Починав із занять при лікарні, згодом — перші змагання з кросфіту. На той момент минуло лише п’ять місяців після поранення, а реабілітація тривала два місяці. Попри це Артем наважився спробувати — і посів третє місце. Саме з цього моменту спорт поступово став частиною його життя. З’явилися нові цілі, тренування, прагнення покращувати результати.
Сьогодні Артем активно займається пауерліфтингом, стрільбою з лука, тренується з командою, а також пробує себе в хокеї. Значну частину часу він проводить у русі — щодня може долати до 20 кілометрів на кріслі колісному: «Я постійно в русі. Навіть якщо є можливість поїхати машиною, мені краще проїхати на кріслі». Велику підтримку він отримує від родини — дружини та доньки, які часто їздять із ним на змагання.
Найскладнішим, за словами Артема, було адаптувати навантаження до нової реальності та фізіологічних обмежень. Але саме спорт допоміг знайти баланс і віру у власні сили.
Для нього участь у національній збірній — це насамперед честь і відповідальність: «Для мене честь — представляти Україну. Важливо показати, що навіть люди з ампутаціями можуть більше». Він наголошує: відсутність ніг не означає слабкість. «Я хочу показати таким хлопцям, як я, що можна. Життя на цьому не закінчується», — говорить Артем. Бути частиною збірної для нього — це можливість говорити мовою власного прикладу й надихати інших рухатися далі.
Тим ветеранам та ветеранкам, які вагаються і не наважуються зробити перший крок у спорті, він радить не шукати легких шляхів:«Якщо важко — значить ти йдеш вгору. Легко йти тільки вниз. Якщо хочеш досягти чогось — треба перебороти себе».
Формування, підготовка та участь української збірної здійснюється Міністерством у справах ветеранів України спільно з Центром ініціатив «Повернись живим» за підтримки Укргазбанку на виконання Стратегії ветеранської політики та реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Першої леді Олени Зеленської.
За матеріалами Мінветеранів