Старший сержант Владислав Михайленко прийняв свій останній бій 9 червня 2024 року біля села Сокіл на Донеччині. Воїнові було 49 років.
Владислав народився 11 листопада 1974 року в місті Слов'янськ. Закінчив місцеву школу №10. Потім проходив строкову службу в Севастополі у складі морської піхоти.
Після демобілізації переїхав у Дніпро, де навчався у коледжі автоматики та телемеханіки. Там зустрів майбутню дружину Надію. Разом виховали сина, якого також звуть Владиславом.
«Син був дуже уважним та дбайливим. Ніколи не забував вітати зі святами, дарував квіти. Дуже любив тварин – у нього були кішка і собака», – розповіла мама захисника Нінель Павлівна.
У серпні 2022 року, під час повномасштабної війни, Владислав добровільно став на захист України. Воював у 142-й окремій піхотній бригаді, де обіймав посаду комірника складу взводу матеріального забезпечення піхотного батальйону. Згодом його підрозділ відрядили до 47-ї окремої механізованої бригади.
У 2023 році під час боїв за Бахмут Владислав зазнав поранення. Після лікування знову повернувся на фронт. Боронив Миколаїв, Одесу та рідну Донеччину.
Поховали Владислава Михайленка у Слов'янську.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.