За ініціативою Мінсоцполітики, Урядом 22 березня 2024 року ухвалено постанову Кабінету Міністрів України №331, якою запроваджено новий вид державної допомоги «Дитина не одна».
Допомога «Дитина не одна» – це допомога на дітей, щодо яких встановлено факт відсутності батьківського піклування, але такі діти не набули статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та влаштовані в сім’ю родичів, знайомих, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу.
Допомогу запроваджено, щоб родини, у яких тимчасово перебувають діти, могли забезпечити їм необхідні умови і догляд.
Тимчасова допомога призначається на підставі наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини, щодо якої встановлено факт відсутності батьківського піклування, на строк тимчасового влаштування дитини, зазначений у такому наказі, у разі: смерті або загибелі батьків або одного з батьків у разі, коли інший з батьків не виконує своїх обов’язків; невиконання батьками своїх обов’язків з причин перебування батьків або одного з батьків у разі, коли інший з батьків не виконує своїх обов’язків, на територіях, які з 24 лютого 2022 р. перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)/тимчасово окупованій території відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції; перебування батьків або одного з батьків у разі, коли інший з батьків не виконує своїх обов’язків, у розшуку як зниклих безвісти за особливих обставин або визнання такими, що зникли безвісти за особливих обставин (відсутності свідоцтва про смерть батьків дитини); якщо батьки або один з батьків у разі, коли інший з батьків не виконує своїх обов’язків, є військовополоненими (перебувають у полоні держави-агресора); позбавлення батьків або одного з батьків у разі, коли інший з батьків не виконує своїх обов’язків, особистої свободи (затримання, взяття у заручники) органами влади держави-агресора (її окупаційних адміністрацій та збройних формувань); тимчасового влаштування дитини, щодо якої встановлено факт відсутності батьківського піклування, у прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу.
Орган соціального захисту населення призначає тимчасову допомогу за заявою особи, до якої тимчасово влаштована дитина.
До заяви додаються: копія свідоцтва про народження дитини (за наявності) (у разі, коли відомості про народження відсутні в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян); копія наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини;
медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданий в установленому МОЗ порядку (у разі тимчасового влаштування дитини з інвалідністю).
Діти віком від 14 до 18 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, мають право звертатися за призначенням та продовженням допомоги особисто у разі, коли вони мають задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) інше, ніж в особи, до якої її тимчасово влаштовано.
Розмір тимчасової допомоги становить 2,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, для дітей з інвалідністю — 3,5 прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Тимчасова допомога призначається на кожну дитину.
Тимчасова допомога призначається з першого числа місяця подання заяви на період тимчасового влаштування дитини, але не більш як на шість місяців та не більше строку, визначеного в наказі служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини.
Виплата тимчасової допомоги може бути продовжена у разі продовження строку тимчасового влаштування дитини за заявою отримувача такої допомоги, до якої додається копія наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини.
Кошти тимчасової допомоги використовуються для створення належних умов для утримання та виховання дитини.
Контроль за цільовим використанням коштів та за належними умовами утримання дитини здійснюється службою у справах дітей та територіальними органами Нацсоцслужби.
Тимчасова допомога, одержана на дитину, тимчасово влаштовану в сім’ю родичів, знайомих, прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу, є власністю такої дитини.