«Молода людина року – 2025» - Костянтин Туницький

Учасник обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «Захисник правопорядку» Костянтин Туницький

У 2018 році Костянтин Туницький розпочав свою кар'єру з помічника дільничного, а згодом став поліцейським офіцером громади в місті Гірник, де залишався з людьми до самої окупації. На його рахунку багато розкритих злочинів і виявлених колаборантів.

Після окупації Гірника Костянтин приєднався до спецпідрозділу «Білий Янгол», де бере активну участь в евакуації людей із зон бойових дій, доставці гуманітарної допомоги та розборі зруйнованих будівель.

Його відданість справі не залишилася непоміченою. Костянтин нагороджений відзнакою Національної поліції України «Знак пошани», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест», відзнакою командира ОТУ «Луганськ» та медаллю «Захисники Сходу». Проте служба на передовій пов’язана з постійним ризиком: під час евакуації тяжкопоранених з Покровська Костянтин сам дістав поранення від ворожого БПЛА.

За словами самого Костянтина, служба в поліції дає йому можливість зробити якнайбільше добрих справ. Ця мотивація веде його до людей, які потребують допомоги найбільше.

У лютому 2025 року він разом із волонтерами організації «Капеланський патруль» поїхав до Покровська, щоб перевірити інформацію про батьків, які переховували двох синів у підвалі. Довго переконуючи родину в необхідності евакуації, Костянтин почув від одного з хлопчиків, що той давно не виходив на вулицю, а його друзі вже виїхали.

Під час ворожого обстрілу діти були сильно налякані, і мати погодилася евакуюватися. Батько ж залишився, щоб підготувати до виїзду свою літню матір. Костянтин залишив йому свій номер, і через дві доби батько зателефонував уночі, благаючи про допомогу. Завдяки Костянтину, сім’я знову возз’єдналася в безпечному місці.

У травні 2025 року під час евакуації в Покровську до Костянтина звернувся військовослужбовець, повідомивши про двох жінок і маломобільного дідуся, які відмовлялися виїжджати з пошкодженого будинку. Костянтин піднявся на сьомий поверх, але переконати чоловіка йому не вдалося. Через три дні він разом з колегами повернувся. Цього разу дідусь став на коліна і зі сльозами на очах сказав, що три дні молився, аби за ними повернулися, бо зв'язку не було, а вони пережили страшні обстріли. Жінки щиро обійняли рятівників, і вся родина була успішно евакуйована.

У травні 2025 року Костянтин у складі групи «Білі Янголи» та «Капеланського патруля» врятував 68-річну бабусю, яка 15 діб провела в повній самоті під постійними обстрілами в зруйнованому приватному секторі Покровська. Після операції на нозі жінка не могла самостійно рухатися. Коли евакуаційна група прибула, вона подала знак життя стуком у вікно. Виснажену, знесилену бабусю у критичному стані знайшли в холодному будинку. Їй надали допомогу й організували евакуацію. Перед від’їздом вона скромно попросила булочку, банан і чай, і її прохання було виконано.

 Костянтин каже, що найскладніше в його діяльності — спостерігати за горем людей, які втратили близьких та домівки. Його мрія, як і кожного українця, — скоріша перемога, і щоб більше ніхто ніколи не переживав таке страшне лихо, як війна.