«Молода людина року – 2025» - Олександр Нестеренко

Учасник обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «Громадський діяч року» Олександр Нестеренко

Мене звати Олександр Нестеренко, народився у 2001 році. Я — голова Покровської молодіжної ради, громадської організації «Патріоти Українського Донбасу» та просто волонтер.

Моя історія почалася у 2014 році. Ще коли я був підлітком, ми разом із батьками їздили в гарячі точки Донецької та Луганської областей, аби допомагати українським військовим — харчами, амуніцією, речами першої необхідності. З того часу волонтерство стало частиною мого життя.

У 2016 році я вступив до Покровського педагогічного коледжу, де очолив волонтерський рух серед студентів. Разом із музичною командою ми давали концерти у шпиталях ЗСУ, підтримуючи бойовий дух поранених бійців та одночасно допомагали військовим частинам.

Ще до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році разом із однодумцями створювали волонтерські групи та розробляли плани реагування на екстрені ситуації. З 24 лютого одні мої друзі стали військовими, інші — волонтерами. Ми разом розвивали спільноту, яка забезпечувала фронт усім необхідним: від продуктів, ліків, тепловізорів — до маскувальних сіток та автомобілів, які самі ж ремонтували й фарбували.

З 2019 року я почав втілювати свої ідеї разом із Покровською молодіжною радою. У 2021 став заступником голови ради, а у 2023 році — головою. Молодіжна рада стала для мене родиною. Ми реалізували десятки важливих ініціатив: автопробіги, марші єдності, висадку дерев, кінопокази, поетичні й ігрові вечори, благодійні акції та марафони для підтримки ЗСУ. Кращою ініціативою став форум «Молодь Донеччини — заради Перемоги», який обʼєднав молодь із різних громад Донецької області.

Одним із наймасштабніших проєктів і прикладом співпраці молоді, влади та військових стало встановлення у 2023 році пам’ятника Героям Небесної Сотні. Тринадцятитонний монумент, понад чотири метри заввишки, у вигляді «свічі памʼяті» - став для покровчан символом збереження історичної пам’яті та увічнення подвигу героїв, які боролися за краще майбутнє України.

Під час повномасштабного вторгнення я розпочав створення Музею сучасної російсько-української війни. Ідея народилася завдяки моєму другу  Дмитру Лисенку, заступнику голови Покровської молодіжної ради, який із перших днів вторгнення взяв до рук зброю, став на захист України та героїчно загинув на рідній Донеччині. Сьогодні музей функціонує на базі Покровського спортивно-молодіжного центру у місті Дніпро та налічує близько 3000 експонатів. Це місце пам’яті, сили, духу та національної єдності, адже багато предметів передані захисниками, які вже загинули.

У 2025 році, завдяки участі в програмі «Лідерство заради відновлення Донеччини», я приділив особливу увагу темі медичного забезпечення, створивши проєкт «Мобільний шпиталь», який покликаний надавати первинну та вторинну медичну допомогу мешканцям прифронтових і деокупованих територій Донеччини.

За свою діяльність я нагороджений грамотами та подяками від Донецької обласної державної адміністрації, Покровської міської військової адміністрації, а також численними відзнаками від військових частин. Маю нагрудний знак «Хрест громадянських заслуг» та нагрудний знак «За гідність та патріотизм». Але для мене всі ці нагороди — не мета.

Моя діяльність — це відповідальність. Перед своєю Батьківщиною, перед людьми, перед пам’яттю полеглих. Я вірю в Донеччину, в її відродження і роблю все, аби наша Перемога стала ближчою.